Алергія змінює роботу мозку, стверджують вчені, Тижневик АПТЕКА
Згідно з даними нового дослідження, сезонна алергія впливає на організм більш значно, ніж передбачалося раніше, а саме змінює роботу мозку.
Змоделювавши алергію на пилок трав у мишей, дослідники виявили, що вплив алергену призвів до появи нових нейронів (клітин нервової системи) та зниження активності імунних клітин у гіпокампі головного мозку.
Гіпокамп є областю мозку, яка відповідає за пам'ять та навчання.
Б. Клейн та її колеги зазначають, що попередні дослідження демонстрували, як алергічні реакції можуть впливати на функції центральної нервової системи, зокрема функції, пов'язані з пам'яттю та навчанням.
Вчені вирішили детальніше вивчити цей взаємозв'язок на прикладі того, як алергічна реакція на пилок трав вплинула на роботу мозку мишей. Дані дослідження порівнювали з показниками контрольної групи мишей, які не мали алергії.
Порівняно з контрольною групою мозок випробуваних мишей продемонстрував активніший нейрогенез у гіпокампі головного мозку.
Більше того, дослідники встановили, що алергічна реакція на пилок трав знижує активність мікроглії (microglia) у гіпокампі гризунів. Мікроглії є первинними імунними клітинами центральної нервової системи та першою лінією захисту мозку від патогенних мікроорганізмів.
Б. Клейн стверджує, що вчені були здивовані, виявивши знижену активність мікроглії в гіпокампі через алергію, частково тому, що попередні дослідження демонструвалипідвищення її активності у цій галузі мозку у відповідь на бактеріальні інфекції.
З цього вчені зробили висновок, що реакція імунної системи в організмі відрізняється у разі алергічної реакції та бактеріальної інфекції, і вплив на мозок при цьому залежить від типу імунної реакції в організмі.
Нейрогенез у гіпокампі зазвичай знижується з віком, зумовлюючи розвиток розладів, пов'язаних із пам'яттю, таких як хвороба Альцгеймера, і це дослідження показує, що алергічна реакція підвищує нейрогенез.
Автори дослідження зазначають, що підвищення нейрогенезу гіпокампа, що відзначається, може мати довгострокові потенційні функціональні наслідки для роботи мозку (запобігання розвитку хвороби Альцгеймера, наприклад). Для подальшого вивчення цього питання необхідні подальші дослідження, включаючи електрофізіологічний аналіз та поведінкові тести.