Артифакія Артифакія виявлена у дослідженому контингенті у 164 хворих, що
Артифакія виявлена у дослідженому контингенті у 164 хворих, що склало 3,46% пацієнтів із наслідками травми очного яблука. Крім того, протягом першого місяця після травми (див. табл. 3.5) у 11 пацієнтів також була афакія (5 пацієнтів із проникаючим пораненням ока та 6 – зі свіжою контузією).
При аналізі причин артифакії виявлено, що у 52 пацієнтів артифакія була до травми, що становить 29,7 % пацієнтів з артифакією. Отже, у цих випадках була травма артифакічного ока: у 32 випадках проникаюче поранення та у 20 випадках – контузія.
В інших випадках (123 очі) ІОЛ була імплантована при хірургічному усуненні наслідків травми: в ході первинної хірургічної обробки проникаючого поранення (14 очей, або 8% хворих з артифакією), після відстроченої екстракції травматичної катаракти (49 очей, або 28%), результаті вторинної імплантації ІОЛ в афакічний очей (60 очей, або 34,3%).
Причинами госпіталізації були:
• свіжа травма ока у 11 випадках (6,3 %);
• вивих ІОЛ - частковий або повний (28 очей, або 16%);
• захоплення оптичної частини ІОЛ зіницею (31 око, або
• інкапсуляція ІОЛ (11 очей, або 6,3%);
• дислокація ІОЛ з ектопією зіниці (33 очі, або
• ектопія зіниці (39 очей, або 22,3%);
• зарощення зіниці (12 очей, або 6,9%);
• невідповідність оптичних параметрів ІОЛ (10 очей, або 5,7%).
Аналіз цих причин представлений у табл. 3.21. Було виявлено залежність низки ускладнень після імплантації ІОЛ від виду імплантованої лінзи. Для ірис-кліпс-лінз були
Таблиця 3.21. Причини госпіталізації хворих із посттравматичною артифакією
характерні вивих ІОЛ, захоплення оптичної частини ІОЛ зіницею, інкапсуляція ІОЛ,дислокація ІОЛ з ектопією зіниці.
При вивиху ІОЛ у 20 випадках була дистрофія рогівки внаслідок контакту лінзи або її опорних елементів із задньою поверхнею рогівки, у 8 випадках була вторинна глаукома. При захопленні ІОЛ зіницею в усіх випадках був рецидивуючий увеїт, в 11 випадках з гіпертензією.
Вивих ІОЛ був характерний для зіничних ірис-кліпслінз (у 27 випадках з 28). Тільки в одному випадку спостерігався вивих у склоподібне тіло задньокамерної ІОЛ у зв'язку з розривом задньої капсули кришталика. Захоплення оптичної частини ІОЛ зіницею було більш характерним для стандартних задньокамерних ІОЛ - так званих долар-лінз (у 26 випадках з 31). Ектопія та зарощення зіниці характерні для задньокамерних ІОЛ.
Поєднання дислокації ІОЛ з ектопією зіниці, виявлене в 33 випадках, було характерним і для ірис-кліпс-лінз, і для ІОЛ RSK-3 — так званих грибоподібних зіниць.
Гострота зору у всіх випадках, крім випадків невідповідності оптики, була низькою і не перевищувала 0,2:
• світловідчуття (з правильною світлопроекцією) – у 28% (49 очей);
• 0,01-0,04 - у 35,4% (62 очі);
• 0,05-0,09 - у 22,3% (39 очей);
• 0,1-0,2 - у 8,6% (15 очей).
У 10 пацієнтів (5,7%) з невідповідністю оптики гострота зору з корекцією була в межах 0,4-l,0.
При цьому, за даними електрофізіологічних та ультразвукових досліджень, грубих змін у задньому відділі ока не виявлялося.