Бездомні собаки в Україні
Зміст
[ред.] Законодавче регулювання
У 2006 році в Україні було прийнято закон «Про захист тварин від жорстокого поводження», який заборонив убивати собак і кішок, крім випадків, коли тварини є переносниками небезпечної для людини інфекції. Однак і після ухвалення закону були зафіксовані випадки відстрілів та виловів комунальними службами бродячих псів [2] .
Стаття 340 Цивільного кодексу України встановлює, що бездоглядну тварину має повернути власнику, а якщо власник невідомий, заходи щодо його розшуку має вжити міліція чи орган місцевого самоврядування.
[ред.] Впровадження програми стерилізації, яка передбачає вільне проживання звірів у містах
У деяких регіонах з початку 2000-х років проводяться програми зі стерилізації з подальшим поверненням до місць упіймання для вільного проживання на міських вулицях. Цей експериментальний метод підтримується організаціями, що борються за права тварин, однак комплексної та однозначної оцінки не має. Біологи, кінологи та ветеринари полемізують за його ефективністю [3] .
Захисники прав безпритульних тварин вимагають відмови від безповоротного вилову собак, пропонуючи натомість впровадження програми стерилізації безпритульних тварин, що передбачає їх випуск у місця затримання і подальше вільне проживання у міському середовищі. Ветеринарний лікар комунального підприємства "Тварини в місті" Тетяна Лозанчук з Донецька, де проблему безпритульних тварин не вирішено, висловлює серйозні сумніви як щодо ефективності даного методу стосовно зграйних бездоглядних собак, так і в його безпеці для оточуючих [4] :
Якщо собака не агресивна, то я не проти, щоб її стерилізувати і повернути туди, де ми її зловили. Але в такому разі маєбути відповідальною особою, яка підпише документ, що ця людина готова нести відповідальність за дану тварину. А стерилізувати та масово відпускати – це безглуздо. Кастрований пес втрачає інтерес до сучок. Його цікавить тільки їжа, і за неї він порве будь-кого. Це ми бачимо навіть у наших вольєрах. У стерилізованих сук знижується тло жіночих гормонів. Вони стають жорсткішими, агресивнішими, а отже, і небезпечнішими. А уявіть, якщо це ціла зграя
Варто відзначити, що програма стерилізації з подальшим випуском собак у місця затримання, з європейських країн, станом на 2011 рік, існує лише в Греції [5] [6] , "провалився і був закритий після смерті людини, яка загинула від нападу зграї"
Серед негативних наслідків впровадження цієї програми в країні стала поява догхантерів – волонтерів, які за власною ініціативою регулюють чисельність зграй бродячих собак за допомогою відстрілів та шляхом розкидання приманок з ізоніазидом [7] .
[ред.] Притулки
В Україні є приватні притулки для собак [8] .
[ред.] Ситуація у Києві
За даними ЗМІ на 2009 рік у Києві близько 30 тис. безпритульних собак, від їхніх нападів у 2008 році постраждали понад 3 тис. людей. Експеримент із виловом — стерилізацією та поверненням собак на міські вулиці було припинено наприкінці 2008 року [9] .
У деяких із собак є червоні нашийники, які свідчать про те, що у собак єволонтери— так в Україні називають опікунів тварин, без згоди яких собак відловлювати не можна [10]
У 2009 році повідомлялося [10] , що зграя собак напала в Києві на оператора Першого телеканалу Івана Волошина,внаслідок чого той загинув. Згодом медекспертиза встановила, що безпосередньою причиною його смерті стало втоплення внаслідок падіння обличчям у калюжу, проте на його тілі були виявлені множинні покуси нанесені собаками. [11]
За даними "Комсомольської правди", у Києві в 2010 році планується знову повернутися до програми стерилізації бродячих псів, яка передбачає їхнє вільне проживання на вулицях і в парках міста. Перший заступник мера Києва Ірена Кільчицька повідомляє [12] :
Ми, як і раніше, наполягаємо на гуманному відношенні та зменшенні лише гуманним способом чисельності бездомних собак
[ред.] Безпритульні пси в курортних містах Чорноморського узбережжя
Більше тисячі бездомних собак мешкають у Феодосії, при цьому регулювання їх чисельності не проводиться [14] :
ЗМІ пишуть про зростання кількості бездомних собак на початку 2000-х років у курортних містах Чорноморського узбережжя, зазначаючи при цьому, що для вирішення проблеми відсутня законодавча база та фінансування — існуючі муніципальні служби та МНС виловом собак не займаються [15] .