Біографія Грибоєдова короткий зміст

Олександр Сергійович Грибоєдов, біографія якого буде представлена в цій статті, був дуже обдарованою та різнобічною людиною. Він освоїв чотири професії: драматурга, музиканта, поета та дипломата. Найбільш відомий за легендарною п'єсою у віршах «Лихо з розуму». Є нащадком стародавнього дворянського роду.

Дитинство та навчання

Освіта хлопчика займалася мама. Вона була чванливою і гордою представницею вищого стану, але при цьому розуму та практичності їй вистачало з лишком. Настасья Федоровна чудово розуміла, що високе становище у суспільстві та просування по службі можуть дати не тільки зв'язки та походження, а й рівень освіти людини. Тому у сім'ї Грибоєдових воно було у пріоритеті. Мама найняла для Олександра найкращих французьких гувернерів, а іноді запрошувала для уроків професорів. Ще в дитячі роки Грибоєдов (біографія, цікаві факти містяться в цій статті) прочитав стільки книг, скільки звичайна людина не долає за все життя.

У 1803 році хлопчика віддали в Шляхетний пансіон, а через три роки він вступив до Московського університету. До 1812 року Олександр закінчив словесне та юридичне відділення. Довчитися на фізико-математичному факультеті йому не дозволила війна, що почалася.

Ще в університеті всі оточуючі визнавали майбутнього драматурга найосвіченішою людиною. Він чудово знав всю світову класику, читав і вільно спілкувався кількома мовами, складав музику і віртуозно грав на фортепіано.

Військова служба

Незважаючи на це, Олександр Сергійович все ж таки вирішив залишитися в армії. Його полк перевели в найглухіші області Білоукраїнсії. Ці роки майже випали із життя письменника. У майбутньому він шкодуватиме про них. З іншого боку, багато його товаришів по службі стали прототипами героївкомедії «Лихо з розуму». У 1815 році письменник розуміє, що більше не може існувати в армійському середовищі і планує завершити службу.

Життя у Петербурзі

Служба на Кавказі та в Персії

В 1819 Олександр Сергійович Грибоєдов, біографія якого насичена цікавими подіями, прибув на службу в Тегеран. Там він отримав багато нових вражень, зустрівся з місцевими князями, придворними, мандрівними поетами та простими людьми. Служба була нескладною, і у Грибоєдова залишалося достатньо часу для самоосвіти та літературної творчості. Він багато читав, відточував знання арабської та перської мов. Також на радість драматурга його комедія «Лихо з розуму» писалася тут легко і плідно.

Повернення до Петербурга та арешту

У «Горі з розуму» воєдино сплелися класицизм і новаторство, широкий розвиток характерів і точне дотримання канонів побудови комедії. Значною окрасою твору є використання афористичного та точного мови. Багато рядків твору дуже швидко розійшлися на цитати.

Поворот долі

Під час українсько-перської війни драматург брав участь у кількох битвах, але значно більшого успіху він досяг як дипломат. Грибоєдов «виторгував» для України дуже вигідний мирний договір і приїхав із документами до Петербурга. Олександр Сергійович сподівався залишитися вдома та закінчити твори «Грузинська ніч», «1812 рік» та «Родоміст та Зенобія». Але цар вирішив інакше, і письменнику довелося повернутися до Персії.

Трагічний фінал

У 1828 року Грибоєдов з великим небажанням залишив Петербург. Всіми силами він відтягував свій від'їзд, наче відчував близьку кончину. Якби не ця поїздка, то біографія та творчість Грибоєдова могли бпродовжитись на радість шанувальників письменника.

Останнім промінцем щастя у житті Олександра Сергійовича була гаряча любов до Ніни – дочки його друга А. Г. Чавчавадзе. Проїжджаючи через Тіфліс, він з нею одружився, а потім попрямував до Тегерана, щоб все приготувати для приїзду дружини.

Щодо подальших подій, то існує кілька версій того, як загинув Грибоєдов. Біографія, смерть – усе це цікавить шанувальників таланту Олександра Сергійовича. Ми перерахуємо три найпоширеніші версії:

Грибоєдов був убитий мусульманськими фанатиками при спробі вивезення жінок-вірменок із гарему шаха. Усю українську місію розгромили.
Співробітники місії разом із письменником виявили неповагу до перських законів та шаху. А чутка про спробу вивезення жінок з гарему стала останньою краплею, що переповнила чашу терпіння шаха. Тому він наказав убити чужинців, що нахабніли.
На українську місію напали релігійні фанатики, нацьковані англійськими дипломатами.