Блог Ромки - Читав рік тому, але знову на очі попалося)
Читав рік тому, але знову на очі попалося.
Як би розповіли «Червону шапочку»
Едгар По На узліссі старого, похмурого, обвитого в таємничо-жорстку вуаль лісу, над яким гасали темні хмари зловісних випарів і ніби чути фатальний звук кайданів, у містичному жаху жила Червона Шапочка.
Ернст Хемінгуей Мати увійшла, вона поставила на стіл гаманець. У кошику було молоко, білий хліб та яйця. — Ось,— сказала мати. — Що, — спитала її Червона Шапочка. — Оце,— сказала мати,— віднесеш своїй бабусі. — Гаразд, — сказала Червона Шапочка. — І дивися в обоє,— сказала мати,— вовк. - Так. Мати дивилася, як її дочка, яку всі називали Червоною Шапочкою, бо вона завжди ходила в червоній шапочці, вийшла і, дивлячись на свою дочку, мати подумала, що дуже небезпечно пускати її одну в ліс; і, крім того, вона подумала, що вовк знову з'явився там; і, подумавши це, вона відчула, що починає турбуватися.
Гі де Мопассан Вовк її зустрів. Він оглянув її тим особливим поглядом, який досвідчений паризький розпусник кидає на провінційну кокетку, яка все ще намагається видати себе за безневинну. Але він вірить у її безневинність не більше її самої і ніби бачить вже, як вона роздягається, як її спідниці падають одна за одною і вона залишається тільки в сорочці, під якою окреслюються солодкі форми її тіла.
Віктор Гюго Червона Шапочка затремтіла. Вона була одна. Вона була одна, як голка в пустелі, як піщинка серед зірок, як гладіатор серед отруйних змій, як сомнабула в грубці.
Джек Лондон Але вона була гідною дочкою своєї раси; у її жилах текла сильна кров білих підкорювачів Півночі. Тому, і не моргнувши оком, вона кинулася на вовка, завдала йомунищівний удар і відразу підкріпила його одним класичним аперкотом. Вовк у страху побіг. Вона дивилася йому вслід, усміхаючись своєю чарівною посмішкою.
Ярослав Гашек — Ех, і що я наробив? - бурмотів Вовк. - Одним словом обробився.
Оноре де Бальзак Вовк досяг хатинки бабусі і постукав у двері. Ці двері були зроблені в середині 17 століття невідомим майстром. Він вирізав її з модного на той час канадського дуба, надав їй класичну форму і повісив її на залізні петлі, які свого часу, можливо, і були хороші, але жахливо зараз рипіли. На дверях не було ніяких орнаментів і візерунків, тільки в правому нижньому кутку виднілася одна подряпина, про яку говорили, що її зробив своєю шпорою Селестен де Шавард - лідер Марії Антуанетти і двоюрідний брат по материнській лінії дідуся бабусі Червоної Шапочки. В іншому ж двері були звичайними, і тому не слід зупинятися на них більш детально.
Оскар Вальд Вовк. Вибачте, Ви не знаєте мого імені, але… Бабуся. О, немає значення. У суспільстві добрим ім'ям користується той, хто не має. Чим можу служити? Вовк. Чи бачите… Дуже шкодую, але я прийшов, щоб Вас з'їсти. Бабуся. Як це мило. Ви дуже дотепний джентльмен. Вовк. Але я говорю серйозно. Бабуся. І це надає особливого блиску Вашому дотепності. Вовк. Я радий, що Ви не ставитеся серйозно до факту, який я щойно повідомив Вам. Бабуся. Нині ставитись серйозно до серйозних речей – це прояв поганого смаку. Вовк. А до чого ми маємо ставитися серйозно? Бабуся. Зрозуміло до дурниць. Але Ви нестерпні. Вовк. Коли ж Вовк буває нестерпним? Бабуся. Коли набридає запитаннями. Вовк. А жінка? Бабуся. Коли ніхто не може поставити їїна місце. Вовк. Ви дуже суворі до себе. Бабуся. Розраховую на Вашу скромність. Вовк. Можете вірити. Я не скажу нікому жодного слова (з'їдає її). Бабуся. (З черева Вовка). Жаль, що Ви поспішили. Я тільки-но збиралася розповісти Вам одну повчальну історію.
Еріх Марія Ремарк Іди до мене, — сказав Вовк. Червона Шапочка налила дві чарки коньяку і сіла на ліжко. Вони вдихали знайомий аромат коньяку. У цьому коньяку була туга і втома - туга і втома гаснучих сутінків. Коньяк був самим життям. — Звичайно, — сказала вона. — Нам нема на що сподіватися. Я не маю майбутнього. Вовк мовчав. Він був із нею згоден.
Володимир Сорокін A propos, я особисто зустрічав Червону Шапочку та пробував її кал.
Габріель Гарсія Маркес Пройде багато років, і Вовк, стоячи біля стіни в очікуванні розстрілу, згадає той далекий вечір коли Бабуся з'їла стільки миш'яку з тортом, скільки вистачило б, щоб винищити безліч щурів. Але вона, як ні в чому не бувало, терзала рояль і співала до півночі. Через два тижні Вовк і Червона Шапочка спробували підірвати намет нестерпної бабусі. Вони з завмиранням серця дивилися, як по шнуру до детонатора повз синій вогник. Вони обидва заткнули вуха, але дарма, бо не було жодного гуркоту. Коли Червона Шапочка наважилася увійти всередину, сподіваючись виявити мертву Бабуся, вона побачила, що життя в ній хоч греблю гати: стара в розірваній клаптями сорочці і обгорілій перуці носилася туди-сюди, забиваючи вогонь ковдрою.
Б. Акунін Ераста Петровича Фандоріна, чиновника особливих доручень при московському генерал-губернаторі, особу 6 класу, кавалера українських та іноземних орденів, вивертало навиворіт. У хатинці в'язко пахло кров'ю та киркою. Біля його начищених англійських штиблет лежало розпростерте тіло дівчиниБабушкіної, Степаніди Іванівни, 89 років. Ці відомості, як і дефініція ремесла покійної, були почерпнуті з дитячої книжки, що акуратно лежала на вспоротих грудях. Більш нічого акуратного в посмертному вигляді дівчини Бабушкіної не спостерігалося.
Тетяна Толстая Ось радість яка, світле свято: вийшов перший номер журналу «Red Hat -Linux, Embedded Linux and Open Source Solutions». Гарне ім'я – висока честь; назва видається мені неблагозвучною для українського вуха, а тому називатиму журнал «Червона Шапочка». Загалом кажучи, після цих слів все про журнал зрозуміло, все передбачувано, і можна припинити писати рецензію.
Михайло Зощенко Вовк шумно зітхнув, витер підборіддя рукавом і почав розповідати: — Я, братики мої, не люблю баб, які в капелюшках. Якщо баба в капелюшку, або кошик у неї в руках, то така аристократка мені і не баба зовсім, а гладке місце. Зустрічаю один раз таку в лісі. Дивлюся, стоїть така собі фря і розгортає свою ідеологію в усьому обсязі. І вирішив я офіційною особою до її бабусі навідатися. Мовляв, як у вас, громадянко, у сенсі псування водопроводу та вбиральні? Чи діє?
Данило Хармс Два лісоруби пішли на полювання А бабуся рила підкоп під паркан К. Ш. пиріжки покидала в болото А вовк з переляку потрапив під сокиру