Бреггівські структури

Бреггівська дифракція- явище сильного розсіювання хвиль на періодичній решітці розсіювачів при певних кутах падіння та довжинах хвиль.

Найпростіший випадок Бреггівської дифракції виникає при розсіянні світла на дифракційній решітці. Аналогічне явище спостерігається при розсіянні рентгенівського випромінювання, електронів, нейтронів тощо на кристалічній решітці. Інтенсивні піки розсіювання спостерігаються тоді, коли виконується умова Вульфа - Брегга

,

де - хвильовий вектор, - вектор зворотної решітки, тобто, за умови, що розсіяна хвиля збігається по фазі з падаючою. Для дифракційної решітки з періодом d цю умову можна переписати у вигляді:

,

де ? Це співвідношення називається умовою Вульфа - Брегга.

Бреггівська дифракція отримала свою назву на честь батька та сина Бреггов (Брегг, Вільям Генрі та Брегг, Вільям Лоренс), які відкрили дифракцію рентгенівських променів на кристалах у 1913 році. У 1915 році батько та син отримали Нобелівську премію з фізики за це відкриття.

---