Цефтріаксон показання до застосування та інструкція
Діючою речовиною препарату Цефтріаксон-КМП є сіль натрієва цефтріаксону.
Цефтріаксон показання
Цефтріаксон застосовують для лікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, які чутливі до цього препарату. Зокрема, це ЛОР-органи, дихальні шляхи, уражені бронхітом, абсцесом легень, пневмонією, емпієма плеври. Крім того Цефтріаксон застосовують при стрептодермії шкіри та м'яких тканин, пієліті, пієлонефриті, циститі, простатиті, неускладненій гонореї, епідидиміті, гінекологічних інфекціях, при ураженні жовчних шляхів та шлунково-кишкового тракту, перитонітах.
Цефтріаксон також застосовують для лікування сепсису та бактеріальної септицемії, при остеомієліті, бактеріальному менінгіті та ендокардиті, сифілісі, м'якому шанкрі, хворобі Лайма, тифозній лихоманці, сальмонельозі. Крім того, його застосовують для лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом і здійснення профілактики гнійно-септичних ускладнень після операцій.
Цефтріаксон протипоказання
До протипоказань відносять індивідуальну непереносимість компонентів препарату, та інших цефалоспоринів, пеніцилінів, карбопенемів, 1-й триместр вагітності, грудне вигодовування, ниркову та печінкову недостатність.
Цефтріаксон-КМП застосовують у вигляді внутрішньом'язових та внутрішньовенних ін'єкцій. Необхідно застосовувати лише свіжоприготовлені розчини. Для внутрішньом'язового введення засіб розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій. В/м препарат вводять у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза досить глибоко. Слід вводити трохи більше одного грама в одну сідницю. Для безболісного введення в місці ін'єкції слід застосовувати 1% розчин лідокаїну.
Для внутрішньовенних ін'єкцій Цефтріаксон також розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій і вводятьповільно (протягом двох-чотирьох хвилин). Для внутрішньовенних інфузій розчиняють два грами препарату в сорока мілілітрах розчину, що не містить іонів кальцію (наприклад, розчин NaCl 0,9 %, розчин глюкози 5 %, або 10 %, розчин левульози 5 %) . Дозу п'ятдесят міліграмів на кілограм маси тіла і велику необхідно вводити внутрішньовенно крапельно протягом не менше півгодини.
Для новонароджених та недоношених добова доза знаходиться в межах від 20 до 50 міліграмів на кілограм маси тіла раз на добу, причому дозу 50 мг/кг перевищувати не можна.
У віці від тих тижнів до дванадцяти років — від 50 до 80 міліграмів на кілограм маси на добу у два введення.
Для хворих старше дванадцяти років препарат вводять у дозі до двох грамів раз на добу, а якщо виникає необхідність, дозволяється вводити до чотирьох грамів але в два введення кожні дванадцять годин.
Тривалість лікування визначається з урахуванням виду інфекції та тяжкості стану хворого. Після зникнення ознак інфекції та досягнення нормальної температури слід продовжувати лікування ще не менше трьох днів.
Цефтріаксон-КМП досить добре переноситься, проте в поодиноких випадках можливі нудота і блювання, холестатична жовтяниця, діарея, гепатит, псевдомембранозний коліт, свербіж, висипи на шкірі, еозинофілія, гіпопротромбінемія, інтерстиціальний нефрит, кандидоз.
Можливі і місцеві реакції у вигляді флебіту (при внутрішньовенному введенні) та болючість у зоні ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).
Старим і ослабленим хворим можливо буде необхідне призначення вітаміну К.