Читати Креативна впевненість
дали нам свободу вираження творчих ідей і впевненість, щоб діяти для їх втілення.
Ця книга написана нами двома братами, які були близькі все життя. Ми народилися в невеликому містечку Огайо, щоліта грали в бейсбол в одній команді молодшої ліги «Тигрів», а взимку будували снігові фортеці. Ми жили в одній кімнаті 14 років і вішали плакати крутих тачок на стіни. Ми разом ходили до початкової школи, записалися в один загін бойскаутів, відпочивали з сім'єю на озері Ері і одного разу навіть вирушили в похід до Каліфорнії та назад з батьками та двома сестрами. Ми розбирали багато речей і більшість із них змогли знову зібрати.
Том же слідував більш традиційному шляху. Він вивчав гуманітарні науки у школі, потім юриспруденцію в університеті, намагався працювати на бухгалтерську фірму та займався інформаційними технологіями у General Electric. Після отримання диплому МБА він був консультантом з питань управління та перекладав папірці в офісі. Як можна помітити, всі ці заняття були передбачуваними не лише перспективами, а й рутинністю завдань. Зважившись поринути у світ дизайну, Том зрозумів, що виходити за межі звичних кордонів набагато веселіше.
Незважаючи на величезну відстань 13 000 кілометрів, брати зберігали близькість і спілкувалися майже щотижня. Після того, як Девід заснував компанію з дизайну та інновацій, яку світ незабаром дізнався як IDEO, Том, ще навчаючись у бізнес-школі, приєднався до нього, і з 1987 року розпочалася спільна робота. Девід став президентом фірми, що росте, а Том обійняв посаду його заступника і займався маркетингом, розвитком бізнесу та презентаціями.
Ми завжди були близькі, і хвороба Девіда лише зміцнила зв'язок. Півроку ми бачилися майже щодня і в перервах між хіміотерапією, опроміненнями,гідратацією, морфіном і, нарешті, операцією, вели нескінченні розмови або просто сиділи годинами мовчки. У Стенфордському раковому центрі ми зустрічалися з людьми, які програли свою битву, і мимоволі замислювалися про те, скільки часу залишалося Девідові.
Якщо є щось хороше в цій жахливій хворобі, то це можливість глибоко задуматися про сенс і значення вашого існування. Всі наші знайомі, які пережили рак, казали, що після цього вони по-іншому дивляться на життя. Наприкінці того року, коли Девід відновлював сили після операції, ми знайшли надію, що невдовзі рак відступить. Натхненні, ми заприсяглися, що якщо Девід виживе, то зробимо дві речі, в яких ні лікаря, ні лікарні фігурувати не будуть: по-перше, вирушимо вдвох у подорож куди завгодно і проведемо час із задоволенням, як два брати, які не робили нічого подібного у своїх дорослих життях; і по-друге, разом придумаємо проект, який дозволить нам ділитися ідеями один з одним та з цілим світом.
Ми вирушили на незабутній тиждень до Токіо та Кіото, де відкривали для себе дивовижну культуру Японії. А спільним проектом стала книга, яку ви зараз тримаєте у руках.
Але чому ця книга про творчу впевненість? Тому що за 30 років роботи в IDEO ми зрозуміли, що інновації можуть приносити не лише користь, а й приносити задоволення. Коли дивишся на своє життя, замислюєшся про те, що залишиться після нього, і нам здається, що можливість дати шанс іншим досягти вершин своїх творчих здібностей – гідна мета. Під час боротьби з раком у 2007 році Девід постійно ставив собі запитання: «Що я повинен зробити на цій Землі?» Ця книга є частиною відповіді. Потрібно звернутися до людей, дати майбутнім новаторам можливість йти за своїми мріями, допомогти людям таорганізаціям розкрити потенціал та набути власної творчої впевненості.
Це книга-скарб, що руйнує міфи, що накачує м'язи фантазії. Вона розбиває вщент помилкову віру в те, що креативні лише деякі. Вона надає нам розумний і практичний план дій зі стимулювання творчих здібностей. Якщо ви хочете бути креативнішим, прочитайте те, що написали брати Келлі, наслідуйте їхні поради, а потім, як сказали б вони, зробіть щось!