Чому в арабському світі не розвивається наука

арабському

Сучасний ісламський світ припинив приділяти увагу науковому життю. Наразі дослідники «Золотого віку» арабської історії намагаються акцентувати свою увагу на досягненнях минулих років, аби покращити взаємини Заходу та Сходу.

Повага до наукових здобутків арабського світу супроводжується обговоренням питань сучасних проблем регіону.

Порівнюючи епоху світанку Арабського Халіфату та сучасний стан арабських країн, різниця невідповідності рівнів розвитку шокує. ІсторикБернард Льюїсу своїй книзі «Що не так?» зазначає:«Протягом багатьох століть ісламський світ займав провідні позиції у розвитку цивілізації та у сфері досягнень». Професор історії в Університеті Оклахоми Джаміль Раджеп каже, що вплив ісламського світу на Захід проявляється навіть у звичних словах, таких як алгоритм, алхімія, зеніт, кава, лимон тощо».

Проте сьогодні дух науки в арабському світі нагадує пустелю. За статистичними спостереженнями пакистанського фізика Первеза Аміралі Худбхоя, мусульманські країни на тисячу людей мають 9 науковців, інженерів та техніків. У цих країнах 1800 університетів, але лише у 312 із них є вчені, які публікують свої наукові статті. З 50 найбільш активних у науці університетів, 26 знаходяться в Туреччині, 9 – в Ірані, по 3 у Малайзії та Єгипті, 2 – у Пакистані, а в Уганді, ОАЕ, Саудівській Аравії, Лівані, Кувейті, Йорданії та Азербайджані лише по одному.

З 1 мільярда 600 мільйонів мусульман у світі лише двоє вчених отримали Нобелівську премію в галузі науки (1979 р. з фізики, 1999 р. з хімії). 46 мусульманських країн у сукупності становлять лише 1% від наукової літератури у світі. Іспанія та Індія роблять набагато більше вкладів у світоверозвиток, ніж усі ці країни разом узяті.

Враховуючи, що до XIII століття араби мали передові наукові знання, виникає питання, що пішло не так? Занепад не був різким, він поступово поступав протягом семи століть.

До розпаду халіфату і нашестя монголів, Держава Аббасидів була найбільшою державою у світі. У період правління цієї династії було зроблено численні переклади літератури античних та східних вчених та мислителів. Знання інших цивілізацій засвоювалися арабами і поширювалися світом, проникаючи на Захід. Але з занепадом халіфату починається і занепад наукового життя. Так сталося, що цей період посідає піднесення європейської цивілізації. Як зазначає Льюїс, «іслам і християнство помінялися місцями: ті, хто були учнями, тепер стали вчителями».

Немає однозначної відповіді питання, як це сталося. Однак багато хто припускає, що істотним фактором було геополітичне становище халіфату. Ще Х столітті Аббасидское держава починає розпадатися, ділитися на автономні райони, відбуваються часті повстання. Удар також було завдано 1258г. – монгольською навалою, а Іспанії – реконкістою (відвоювання земель в арабів).

Наступну причину вчені вбачають у розвитку різних ісламських шкіл, що призводило до розбіжностей. Наприклад, для боротьби з мугтазилітами почали закривати медресе, що вже гальмувало здобуття людьми нових знань. У навчальних закладах залишають лише деякі види наук, необхідних для читання Корану, розуміння основ арабської граматики, хадісів та принципів шаріату. Виключили такі предмети як математика та природничі науки. Наукові відкриття арабів залишалися не відомими світу. Відкриття західних вчених проходили непоміченими в ісламському світі. У Європі на основі перекладів арабів,засвоюється вивчення грецької філософії, римського права. Це призвело до створення університетів та розвитку науки. Поряд з роботами Аристотеля, Евкліда, Птолемея і Галена, латинською мовою перекладаються праці Авіценни та Аверроеса. А пізніше праці арабських учених були включені до офіційної програми вищих навчальних закладів.

Авторитарне правління у мусульманських регіонах, недостатнє фінансування освіти також вплинули на наукове життя ісламського світу. Існує ще одна причина: мусульмани погано знають своє минуле, перестали цікавитися і пишатися досягненнями своїх предків. У зв'язку з цим дослідження арабської історії, а також відновлення та вивчення рукописів, можливо, допомогло б арабам відродити інтерес до розвитку науки в сучасності.

Перекладено з The New Atlantis спеціально дляІА «Інфо-Іслам»