Дози протидифтерійної сироватки
Клінічні форми захворювання
Лікувальні дози сироватки в тис. ОД
При наданні невідкладної допомоги
токсична I ст
Дифтерія носа, очі та ін. локалізацій:
Хворим на поширену та токсичну дифтерію зіва також слід проводити неспецифічну дезінтоксикацію організму (внутрішньовенне введення 5%-ного розчину глюкози, полііонних розчинів у загальному обсязі – до 1500-2000 мл на добу, 10%-ного розчину альбуміну 200-400 мл також глюкокортикоїдів – преднізолон по 120-250 мг на добу) із суворим обліком добового балансу рідини.
Другий напрямок медичної допомоги при дифтерії – пригнічення життєдіяльності збудників захворювання. З цією метою всім хворим (незалежно від форми хвороби) слід призначати антибіотики з бактерицидним механізмом дії – бензилпеніцилін – по 2000 000 ОД через 4 години, гентаміцин – по 80 мг 2 рази на добу, внутрішньом'язово або рифампіцин – по 300 мг 2 внутрішньо протягом 5 діб.
Хворим на поширену і токсичну дифтерію зіва необхідно здійснювати гіпербаричну оксигенацію (по 45-60 хв у режимі 1,5-2 ата 1-2 рази на день протягом 6-10 діб).
При дифтерії гортані доцільно застосовувати глюкокортикоїди (преднізолон – 60-120 мг на добу, гідрокортизон – 100 мг у вигляді інгаляцій 2-3 рази на добу) та антигістамінні препарати (1% розчин димедролу – 1,0 мл 2 рази на добу) седативні (5% розчин седуксену – по 2 мл 3-4 рази на добу) та спазмолітичні (5% розчин ефедрину по 1,0 мл та 0,1% розчин атропіну по 1,0 мл підшкірно) препарати. При різко вираженому збудженні додатково вводити літичну суміш (1,0 мл 1% розчину димедролу, 1,0 мл 1% розчину промедолу і 2,0 мл 2,5% розчину аміназину). Обтурацію дихальних шляхів фібринознимиплівками усувати механічним видаленням їх при бронхоскопії та аспірацією за допомогою електровідсмоктування.
При геморагічній формі дифтерії необхідно також застосовувати свіжозаморожену плазму по 200-400 мл внутрішньодобово, розчин дицинону по 2 мл 2 рази на добу внутрішньом'язово, 5% розчину амінокапронової кислоти по 100 мл 2 рази на добу внутрішньовенно.
Лікування носіїв токсигенних коринебактерій дифтерії слід проводити в стаціонарних умовах: застосовують ті самі антибіотики, що і хворим на дифтерію.
Прогноз. При катаральній та локалізованій формах дифтерії, як правило, настає повне одужання. При поширеній та токсичній дифтерії зіва, при дифтерії гортані, при несвоєчасному початку (після 2-3-го дня хвороби), а також при неадекватній клінічній формі захворювання в обсязі лікувальних заходів у певній частині випадків розвиваються ускладнення, здатні зумовлювати летальний кінець.
Правила виписки.Реконвалесценти після дифтерії виписуються зі стаціонару після повного клінічного одужання та припинення виділення збудників захворювання (за наявності двох негативних посівів слизу з ротоглотки та носа, виконаних не раніше, ніж через 14 діб після зникнення клінічних проявів хвороби з інтервалом у 2-3 дні). Носіїв токсигенних коринебактерій виписують також після отримання 2 негативних результатів бактеріологічних досліджень, зроблених не раніше, ніж через добу після закінчення лікування з перервою в 2-3 дні.
Диспансеризація.Реконвалесценти після середньоважкої та тяжкої дифтерії підлягають відновному лікуванню в реабілітаційних відділеннях (центрах) або в санаторіях. Перехворілі на ускладнену форму захворювання після закінчення відновного лікування потребують диспансерногоспостереженні відповідних спеціалістів.
Профілактика та заходи в осередку. Основним способом профілактики дифтерії є щеплення дифтерійним анатоксином. Згідно з діючим у нашій країні щепленим календарем їх виконують у наступні терміни: у 3-х місячному та в 1,5-річному віці (триразово з інтервалом у 30-40 днів), а також у 6, 11 та 16 років, а потім через кожні 10 років. Ревакцинацію здійснюють також за епідемічними показаннями, а також покликаним на військову службу особам, які не мають документального підтвердження про щеплення у 16-річному віці. Крім того, її роблять усім військовослужбовцям, які перебувають у неблагополучних за цією інфекцією регіонах, а також при появі у військових частинах повторних випадків захворювань на дифтерію. При епідемічному неблагополуччі в організованих колективах також проводять бактеріологічне обстеження всіх членів особового складу військових частин і санації носіїв токсигенних коринебактерій.
Лікарська експертиза. Перехворіли на ускладнену форму дифтерії зі стійкими залишковими явищами (кардіосклероз, поліневропатія та ін.) направляють на лікарську комісію для вирішення питання про ступінь їх працездатності, а військовослужбовців – на предмет придатності до військової служби.
Реконвалесцентів після типової дифтерії у складі військовослужбовців представляють ВВК. Перенеслим локалізовану форму захворювання надається відпочинок при частині на 15 діб, поширену, субтоксичну, токсичну, а також дифтерію гортані - відпустку через хворобу на 30 діб, токсичну II-IIIст - відпустку через хворобу на 30-60 діб.
Примітка: Дані механізму дії дифтерійного токсину представлені професором Н.Н. Плужніковим.