Душа та плоть
Самвидав. З рукописних зошитів християн у СРСР
Плоть:Мила душа, як це ти дерзаєш вирішувати таке питання? Адже питання про зміну життя ми маємо вирішувати разом. Біблія каже, що коли Бог-Творець, що створив мене, Плоть, то тебе, Душу, з'єднав зі мною, і зробив із нас двох одне. І ось скільки часу ми жили разом, і я нічого не помічала за тобою. Ти завжди була покірна мені. Але тепер ти хочеш змінити життя, на умовах, які я, Плоть, так ненавиджу. Якщо вже ти так хочеш змінити життя, то давай, порадившись, оберемо собі таке життя, щоб і мені було добре, і тобі, Душе, мати полегшення.
Душа:Ні, Плоть, той не надійний для царства Божого, хто при зміні в старому житті на нове, починає зважати на тіло і кров. Ти згадуєш мені першу сторінку Біблії. А з чиєї вини я, Душа, благородне творіння, дійшла настільки, до такого низького падіння? Що жах, туга, скорбота, муки совісті? Звідки це? Як вони відбилися у мені? Не бачу нічого світлого у майбутньому, не маю надії попереду. Де ти, радість, яку мені присвятив Творець?
Плоть:Миле душо, невже тебе не радують наступні свята? Невже тебе не розважають добрі знайомства з друзями? Театри, бали, маскаради, або чудові задоволення в шинках, одним словом, веселощі. Невже тобі все остогидло? Я, Плоть, ніколи не зраджу свій спосіб життя! Невже ти позбавиш мене всього цього? Я знаю, що ти зможеш це зробити. Але скажи, навіщо поневолення, коли потрібна свобода? Ні, давай ми оберемо собі життя, щоб мені було добре, та й ти була задоволена!
Душа:Ні, Плоть! Всі веселощі, які так насолоджують, все це проходить. Пройдуть і зникнуть, а ти, Плоть,порох, і в порох вернешся. Такий тобі вирок дано від початку. Тебе тягне цей світ, у якому я, Душа, мало не загинула. А ти порох, твій потяг до наживи, до множення багатства, до угоди самої себе. І краса твоя, як цвіт на траві. І я завдяки порочному життю маю загинути? Ти стілієш і вернешся в порох, а я вічна, нетлінна! Я Душа, благородне творіння, маю постати перед Всемогутнім і дати звіт. Ти говориш мені про свободу, але я в тебе була бранкою, а тепер хочу вирватися з твоєї влади і поневолити тебе сама.
Плоть:Мила душе, ти не зможеш так свято виконувати обране тобою життя. Ти тільки марно про це суєтишся. Мене жодні сили не змусять залишити мирське життя. Твої мрії не здійсняться, та й, крім того, твої очі будуть відображати в собі принадність всього світу, і ти не встоїш, ти тільки станеш посміховиськом для інших.
Душа:Ні Плоть, ти мусиш підкоритися, ти мусиш перебувати в мене в повному підпорядкуванні! Я відтепер оголошую тобі війну. Я йду проти тебе! Бо написано в Слові Божому: душа опиратися тілу. Ти, Плоть, повинна схилитися переді мною, я відтепер наказую в усьому тобі підкорятися мені.
Плоть:О! Ти нещасна душа, знай же, що написано: і тіло противиться духові. Я, Плоть, віднині вічний твій ворог. У будь-якій справі я шукаю мститись тобі. За твоєю волею я повинна сидіти в зборах, за твоєю власною волі я повинна схилятися. Але знай, буду ж і я вимагати від тебе турботи про мене, які згодом перетворю на пристрасть до наживи, сріблолюбство, до множення багатства і заздрості. Наведу сон під час слухання Слова Божого. Знай, душе, що я твій вічний ворог. У будь-якій справі я шукаю лінуватись тобі, я, Плоть, опираюсь тобі до могили.
Душа:О! Я нещасна Душа,що Плоть, якою я обкладена, противиться мені. Але хто ж позбавить мене її? Хто навчить перемагати її та боротися з нею? Сама собою я безсила. Але ні, нехай не лякає мене вона! Піду до Нього! Піду до Ісуса! Він допоможе мені, бідній душі. І з Його допомогою я зможу підкорити цю непокірну Плоть!