Дуже втомлений принц
Ой, а Ви хто? - здивувалася Аня, побачивши у дверях чоловіка років тридцяти, непоказного вигляду, у поношеному плащі, брудній в'язаній шапочці та зі щетиною на обличчі.
- Доброго дня, Аня! Я – Твій Принц На Білому Коні! - з підкупаючим щирим поглядом сказав чоловік і від нього пахнуло перегаром.
- А де кінь? - Усміхнулася Аня.
У ліфті сидить - вартує, щоб не поїхав, - все також щиро відповів Принц, - Аня, збирайтеся, ми прямо зараз їдемо до мене до палацу.
- А чому я маю з Вами кудись їхати? - стримано спитала Аня.
- То ти ж мене все життя чекала! Щоб я приїхав та забрав тебе.
- Ви себе з кимось плутаєте! - Аня спробувала зачинити двері, але Принц встиг підставити ногу. - Аня, тільки без дурниць! У мене немає часу на всі ці шури-мури! Вдягайтесь, поїхали. - Та пішов ти! - Аня змогла зачинити двері.
- Дурна набита! - Принц стукнув по двері кулаком, - Навіщо мріяла тоді?
Не дочекавшись відповіді, Принц повернувся і зайшов у ліфт.
- Грубо ти з нею! - сказав Білий Кінь.
- Я хотів по-доброму, а вона бачиш як! - з досадою процідив Принц.
- А я б тобі навіть відкривати не став - весь брудний якийсь, неголений, - Білий Кінь сплюнув на підлогу.
- Набридло все! Щодня ці дурочки з рідкими кісками та прищами і до кожної ще потрібно підхід знайти! А я вже висох, розумієш, висох! Це ще років зо три тому я помститися й причарувати міг, а зараз… — Принц стомлено махнув рукою.
- Зав'язувати. настав час, - сказав Білий Кінь і загасив недопалок об стіну ліфта.
- Да ти що?! Їх ще геть скільки, а нас із тобою лише двоє. Якщо ми зав'яжемо, хто цим займатиметься?
- Гаразд, хазяїне, зам'яли! Гроші на автобус у тебе є?
- У мене є, а ти як? - А я знову зроблювигляд, що випадково зайшов до автобуса.
Принц сутуляючись вийшов з під'їзду, а за ним, кульгаючи, йшов його Білий Кінь.