ДЖИНА по Бронхіальній астмі - Стор 5
Діти віком від 6 до 11 років (інформація, що стосується дітей 5 років і молодше, наведена в табл. 6-4)
* ХФУ з беклометазону дипропіонатом включений для порівняння з даними ранніх джерел літератури.
Позначення: ДПІ – дозований порошковий інгалятор; ГФА – гідрофторалановий паличка; ХФУ - хлорфторвуглецевий пропелент.
Сивність терапії може бути знижена, щоб визначити мінімальний ефективний рівень терапії для пацієнта (див. табл. 3-5).
Якщо у пацієнта симптоми та/або загострення зберігаються через 2-3 місяці терапії, спрямованої на контроль захворювання, перед будь-яким підвищенням інтенсивності терапії необхідно провести оцінку та корекцію наступних найбільш поширених проблем:
• неправильна техніка інгаляції;
• незадовільна відданість терапії;
• постійна дія (вдома або на роботі) таких речовин, як алергени, тютюновий дим, забруднене повітря в приміщенні та на вулиці, або застосування таких препаратів, як β-блокатори або (у деяких пацієнтів) нестероїдні протизапальні лікарські препарати (НПЗЗ);
• супутні захворювання, які можуть сприяти виникненню симптомів з боку органів дихання та низької якості життя;
3. Лікування бронхіальної астми, спрямоване на контроль симптомів та мінімізацію ризику
з регуляторними цілями наводяться рідко. Високі дози визначені довільно, але для більшості ІГКС вони відповідають таким дозам, тривале застосування яких супроводжується підвищеним ризиком виникнення системних побічних ефектів.
Таблиця 3-5. Варіанти зниження інтенсивності терапії при добре контрольованій БА
Загальні принципи зниження інтенсивності терапії БА
• Розгляньте можливість зниження інтенсивності терапії в той момент, коли симптоми бронхіальної астми добре контролюються, а показники функції зовнішнього дихання були стабільними протягом 3 місяців і більше (рівень доказовості D). Якщо у пацієнта є фактори ризику, що сприяють виникненню загострень бронхіальної астми (див. табл. 2-2) або фіксоване обмеження швидкості повітряного потоку, не знижуйте інтенсивність терапії без безпосереднього лікарського спостереження.
• Виберіть потрібний момент (відсутність респіраторних інфекцій, пацієнт не подорожує, немає вагітності).
• Підходьте до призначення кожного ступеня терапії як до пробного лікування. Залучайте пацієнта до процесу; реєструйте статус бронхіальної астми у пацієнта (контроль симптомів, показники функції зовнішнього дихання та фактори ризику, див. табл. 2-2); дайте пацієнтові чіткі інструкції; надайте письмовий план дій при бронхіальній астмі (рис. 4-1) і переконайтеся, що у пацієнта є достатньо лікарських засобів, щоб, якщо це потрібно, відновити їх прийом у колишній дозі; відстежуйте симптоми та/або ПСВ; заплануйте візит наступного спостереження (рівень доказів D).
• Зменшення доз ІГКС на 25–50% з інтервалом у 3 місяці виправдано та безпечно для більшості пацієнтів [186] (рівень доказовості B).