Єдиний у світі рукопашний бій людей та собак з фашистами
Єдиний у світі рукопашний бій людей та собак з фашистами
У «чоло» взяти Київ не вдалося, і надійшов наказ, обійти його з півдня… Так у людській чутці з'явилося страшне слово «Зелена Брама», місцевість, не вказана на одних картах великих битв Великої Війни. Цей лісисто-горбистий масив на правобережжі річки Синюха, біля сіл Підвисоке у Новоархангельському районі Кіровоградщини та Легезино Тальнівського району Черкащини лише сьогодні відомо, як одна з найтрагічніших подій перших місяців Великої Вітчизняної війни. Та й то завдяки тому, що учасником запеклих боїв під час Уманської оборонної операції був відомий поет-пісняр Євген Аронович Долматовський.
Видовище було страшне: 150 (дані різні – від 115 до 150 прикордонних псів, у т.ч. і зі Львівської прикордонної школи службового собаківництва) навчених, напівголодних вівчарок, проти фашистів, що їх поливають автоматним вогнем. Вівчарки впивалися фашистам у горлянки навіть у передсмертних судомах. Противник, покусаний у прямому розумінні і порубаний багнетами, відступив, але на допомогу підійшли танки. Покусані німецькі піхотинці, з рваними ранами, з криком жаху, стрибали на броню танків і розстрілювали бідних псів. У цьому бою загинули всі 500 прикордонників, жоден із них не здався в полон. А вцілілі собаки, за словами очевидців – мешканців села Легедзине, до кінця залишилися відданими своїм провідникам. Кожна з тих, що вціліли в тій м'ясорубці, лягла біля свого господаря і нікого не підпускала до нього. Німецькі звірі пристрілювали кожну вівчарку, а ті з них, кого не підстрелили німці, відмовлялися від їжі і померли від голоду на полі… Навіть сільським собакам дісталося – німці розстрілювали великих собакселян, навіть тих, хто був на прив'язі. Лише одна вівчарка спромоглася доповзти до хати і впала біля дверей.