Фазово-контрастна мікроскопія
Фазово-контрастна мікроскопія— метод отримання зображень в оптичних мікроскопах, у якому зсув фаз електромагнітної хвилі трансформується на контраст інтенсивності. Використовується для отримання зображень прозорих об'єктів. Фазово-контрастну мікроскопію винайшов Фріц Церніке, за що отримав Нобелівську премію за 1953 рік.
Зміст
Для отримання фазовоконтрастного зображення світло від джерела розбивається на два когерентні світлові промені, один з них називають опорним, інший предметним, які проходять різні оптичні шляхи. Мікроскоп юстують таким чином, щоб у фокальній площині, де формується зображення, інтерференція між цими двома променями гасила їх.
Довжину оптичного шляху змінюють за допомогою так званої фазової платівки, розташованої на фазовому кільці. Коли шляху одного з променів перебуває зразок, заломлення світла у ньому змінює оптичний шлях, отже, і фазу, що змінює умови інтерференції.
Фазово-контрастна мікроскопія особливо популярна в біології, оскільки не вимагає попереднього фарбування клітини, через яку вона може загинути.
Голландський фізик, математик і хімік Фріц Церніке в 1930 почав працювати в галузі оптики. Цього ж року він відкрив фазово-контрастний метод. Протягом 1930—1940-х років Цернике зробив свій внесок і в інших питаннях оптики, тоді як фазово-контрастний метод не був помічений широкими колами вчених. Новий метод залишався поза увагою наукової спільноти аж до Другої світової війни, коли під час німецької окупації Голландії відкриття Церніке було використане для створення перших фазово-контрастних мікроскопів. Протягом війни багато виробників стали випускати фазово-контрастні мікроскопи, і вони сталишироко застосовуватися у біологічних та медичних дослідженнях.