Газета Дихання Землі - На Місяці хтось є! (№12)
Спостереження американського астронома Стівена Джеймса О'Міара знову пожвавили дебати з приводу того, чи є "хтось ще" на Місяці. Саме про це йшлося в одній із найбільших публікацій Джорджа Леонарда, яка так і називалася - "На Місяці є хтось ще". Леонард проаналізував тоді тисячі фотографій місячної (поверхні і потім заявив, що на знімках можна розглянути колосальні (до п'яти миль у діаметрі) землерийні машини, інше механічне обладнання, а також всілякі конструкції явно не природного походження. На його переконання, Місяць населений якоюсь расою живих істот, чиї сигнальні вогні ми давно і ясно бачимо, через них, мовляв, і почалися космічні перегони до Місяця в 60-х роках XX століття.
Все це говориться до того, що пов'язаних з Місяцем загадок надзвичайно багато, тому так важливо вивчати наявні знімки і продовжувати спостереження із Землі, особливо за кратерами. У деяких із них ще у XVIII столітті астрономів заінтригували ясно видимі вогні. Протягом XX століття кратер Аристарх не раз привертав до себе увагу білими мерехтливими вогнями, які спостерігачі вважали оптичною ілюзією доти, доки не помітили, що вогні іноді відриваються від поверхні і злітають. Ще у 60-х роках XX століття цей кратер залишався джерелом дивних світлових явищ.
Втім, Аристарх був єдиним місцем, де відбувалося щось незрозуміле. У кратері Платон також з'являлися вогні, які можна спостерігати, наприклад, коли транспортні засоби переміщуються, як на параді. Астронавти "Аполлона-8" помітили, що промені світла походять від однієї з тамтешніх гір. Залишалося припустити одне з двох: або все, розказане і написане про неживого нібито Місяця, є брехнею, або його "орендарі" давно розвивають там бурхливудіяльність та чимось зайняті по горло.