Гематологія-Компоненти крові та кровозамінники
До компонентів крові відносяться: еритроцитарна маса, відмиті еритроцити, плазма, концентрат тромбоцитів, лейковзвесь. Еритроцитарна маса - основний компонент крові, який отримують з консервованої крові шляхом відокремлення з неї плазми. Містить в основному еритроцити, що зумовлює її меншу реактогенність. Різ- до збільшує кисневу ємність крові. Показання для застосування: 1. Гостра крововтрата близько 30% і більше ОЦК; 2. Тяжкі форми залізодефіцитної анемії, що не піддаються лікуванню препаратами заліза; 3. Захворювання крові, що супроводжуються пригніченням еритропоезу (лейкоз, апластична анемія, мієломна хвороба та ін.). 4. Інтоксикації (отруєння, опіки, гнійно-септичні стани). Термін зберігання – 21 день при температурі +4 градуси. Відмиті еритроцити - одержують із цільної крові або еритромаси шляхом відмивання їх в ізотонічному розчині або спеціальних середовищах. При цьому видаляються лейкоцити, білки плазми, тромбоцити, зруйновані клітини, тому відмиті еритроцити є ареактогенним трансфузіонним середовищем. Тому відмиті еритроцити показані хворим з ускладненим трансфузійним анамнезом, хворим з різними алергічними станами, при гемотрансфузійному шоку. Термін зберігання - 24 години при темпі-ратурі +4 градуси. Тромбоцитарна маса - одержують шляхом відділення тромбоцитів з цілісної крові. Показанням до переливання ТМ є: а) тромбоцитопенічна кровоточивість; б) ДВС - синдром у фазі гіпокоагуляції; Лейковзвесь (лейкоцитарна маса) - отримують з 5-8 л крові з використанням сепаратора крові - для переливання хворим, для відшкодування дефіциту лейкоцитів. Показання:а) агранулоцитоз; б) резистентний до лікування сепсис; в) зниження лейкопоезу внаслідок хіміотерапії; Плазма - рідка частина крові, до складу якої входять біологічно активні речовини: білки, ліпіди, вуглеводи, ферменти та ін. Види: нативна, свіжозаморожена, суха, антигемофільна. Найефективніша свіжозаморожена плазма через повне збереження біо- логічних функцій. Показання: а) опікова хвороба у будь-якій стадії; б) гнійно-септичні процеси; в) при кровотечах з порушенням згортання крові, особливо в акушерській практиці; г) при гемофілічних кровотечах; Препарати крові: виготовляються із крові. 1. Білкові препарати комплексної дії: а) альбумін; б) протеїн; 2. Коректори системи згортання: а) кріопреципітат - з метою гемостазу; б) фібриноген; в) фібринолізин - для розчинення тромбів; г) місцеві препарати: фібринова плівка, гемостатична губка, сухий тромбін; 3. Препарати імунологічної дії: це імуноглобуліни (протиправцевий, протигрипозний, протикоровий, антистафіло- коковий), гамма-глобулін та ін. - замінити лікувальну дію донорської крові або її компонентів. Розрізняють 6 груп: 1. Гемодинамічні (протишокові) - призначені для лікування та профілактики шоку різного походження. а) Поліглюкін - колоїдний розчин з високою осмотичною активністю, за рахунок чого притягує і утримує рідину в кровоносному руслі. б) Реополіглюкін - низькомолекулярний декстран, швидко підвищує АТ, покращує реологічні властивості крові та мікроциркуляцію. в) Желатиноль - розчин частково розщепленого желатину,стійко підвищує АТ, довго утримується в кровоносному руслі.
П. КЗ дезінтоксикаційної дії: вводять при опіках, сепсисі, інтоксикаціях різного генезу. а) Гемодез - низькомолекулярний розчин, що зв'язує і виводить токсини з організму, покращує мікроциркуляцію, посилює нирковий кровоток, збільшує діурез. б) Полідез. в) Неокомпенсан.
Ш. КЗ парентерального харчування. а) Білкові гідролізати (гідролізин, гідролізат казеїну, амінок- ровін, амінопептид). б) Розчини суміші амінокислот (альвезин, поліамін, левамін); в) Вуглеводи: 5-10-20-40% розчини глюкози; г) Жири: ліпофундин, інтраліпід, жирова емульсія; 4. Електролітні (кристалоїдні) розчини. Використовуються для регуляції водно-сольового і кислотно-лужного стану, для ліквідації дефіциту рідини, для дезінтоксикації, поліпшення реологічних властивостей крові. а) Фіз.розчин - ізотонічний 0,9% розчин хлориду натрію; б) Розчин Рінгера-Локка; в) Комбіновані (багатосольові) розчини - дисоль, трісоль, ацесоль, лактосол, поляризуюча суміш; 5. Поліфункціональні КЗ - що володіють рядом властивостей: гемодинамічним, дезінтоксикаційним, аліментарним діями. 6. КЗ - гемокоректори - це практично штучна кров (на стадії розробки). ОСЛОЖНЕННЯ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ (неспецифічні): 1. Повітряна емболія; 2. Тромбоемболія; 3. Тромбофлебіти вен; 4. Сироватковий гепатит; 5. Інфікування сифілісом, СНІДом; 6. Пирогенні реакції; 7. Алергічні реакції;
ГЕМОТРАНСФУЗІЙНІ УСКЛАДНЕННЯ 1. Гемотрансфузійний шок - виникає при переливанні крові, еритроцитної маси, несумісних за груповою системою АВО. Причина - здебільшого невиконання правил переливання крові наодному з етапів. Патогенез: внутрішньосудинне руйнування еритроцитів донорської крові призводить до виходу в кров вільного гемоглобіну, активного тромбопластину, що призводить до ДВЗ - синдрому, порушення мік-роциркуляції, ЦНС, шоку. Початкові ознаки гемотрансфузійного шоку можуть з'явитися в хо- де переливання крові або незабаром після нього: це збудження хворих, болі в грудях, попереку. Потім розвиваються блідість шкірних покривів, тахікардія, холодний піт, стійке падіння артеріального тиску. У пізніші терміни розвиваються гемоглобінемія, гемолітична жовтяниця, ГНН, гостра печінкова недостатність. Якщо шок розвивається під час операції, під наркозом, то його ознаками є стійке падіння АТ, підвищена кровоточивість з операційної рани, поява сечі кольору "м'ясних по- моїв" (тому у випадках переливання крові під час операції обов'язкова катетеризація сечового міхура). Лікування: при появі ознак гемотрансфузійного шоку необхідно відразу припинити переливання крові, почати протишокову терапію - поліглюкін, наркотичні анальгетики, гепарин, антигістамінні препарати, кортикостероїдні гормони. Потім необхідно проведення форсованого діурезу, плазмаферезу, за показаннями - гемодіаліз, при анеміі - переливання індивідуально підібраних відмитих еритроцитів. 2. Резус-конфлікт - виникає при несумісності по резус-факто-ру. Може відбутися у 2-х випадках: а) При повторному переливанні резус-позитивної крові резус-від- негативному реципієнту; б) При повторній вагітності резус-негативної жінки резус- позитивним плодом. При несумісності за резус-фактором клінічні прояви відрізняються від гемотрансфузійного шоку пізнішим початком, менш бурхливим. перебігом, відстроченим гемолізом. Принципи лікування ті ж, що при ге- мотрансфузійному шоці. 3) Негемолітичні посттрансфузійні ускладнення - за рахунок сенсибілізації хворого до антигенів лейкоцитів, тромбоцитів та білків крові в результаті проведених раніше гемотрансфузій. Проявляються звичайно через 30 хвилин після гемотрансфузій у вигляді ознобу, гіпертермії, головним болем, болями в попереку, кропивницею, шкірним свербінням, задишкою, задухою, набряком Квінке. Лікування - внутрішньовенно адреналін, антигістамінні препарати, кортикостеро- іди, хлорид кальцію, наркотичні анальгетики, дезінтоксикаційна терапія. 4) Синдром масивних трансфузій (синдром гомологічної крові) - розвивається при введенні хворому за короткий термін до 3 л цільної крові (тобто до 40-50% ОЦК) від багатьох донорів. Провідним проявом синдрому ма трансфузій є ДВС-синдром, кровоточивість ран, крововиливу, падіння АТ, асистолія, брадикардія, фібриляція шлуночків аж до зупинки серця. Лікування - протишокова терапія, усунення стазу крові, порушення електролітного балансу, боротьба з гострою нирковою недостатністю і анемією, застосування гепарі на до 24 тис. ОД на добу, плазмаферез із заміщенням свіжозамороженою плазмою , застосування реополіглюкіну, еуфіліну, тренталу, контрикалу або трасилолу по 80-100 тис.од. 5). Гіпокальціємія (цитратна інтоксикація) - розвивається при швидкому переливанні консервованої крові, внаслідок зв'язування кальцію хворого на цитрат натрію донорської крові. Гіпокальціємія призводить до падіння АТ, підвищення ЦВД, з'являються судомні посмикування м'язів, порушення ритму дихання, утруднення вдиху, в роті з'являється присмак металу. Подальше наростання гіпокальціємії призводить до тонічних судом, порушень дихання.аж до апное, брадикардії аж до асистолії. Для профілактики - на кожні 500 мл консервованої крові вводять 10 мл 10% глюконату кальцію.