Головне знання - знання про Бога - Православний журнал - Хома
З іншого боку, я маю сказати, що деяка правда в цьому листі є. Справді, в Україні Церква відокремлена від держави, а державна школа, відповідно, від Церкви. У цьому сенсі ті, хто підписав звернення, дійсно мали юридичне право заявити про те, що Церква не має права на «клерикалізацію українського суспільства». Інша річ, що Церква зовсім не прагне того, в чому її так жорстко «викривають», тому ці звинувачення абсолютно порожні і безпідставні. Але частково я можу зрозуміти психологію цих людей: вони бачать якесь піднесення релігійності, церковності в країні, і те, що наша Церква після страшних гонінь за комуністичної влади якось розправляє крила, їм неприємно. Нехай за особистими та професійними якостями це чудові люди, але всі вони вийшли з радянської доби. Цей факт не можна ігнорувати.
Безумовно, Православна Церква не ідеальна, як не ідеально все у цьому світі; так само вірно те, що наша Церква, як і всі ми, пострадянські люди, несе на собі «радянський» штамп. Мені здається, сучасним церковним ієрархам треба більше та уважніше враховувати те, що країна ще не пережила до кінця жахливий досвід насильно атеїстичного минулого. Треба бути дбайливішим і терпимішим до людей, які «застрягли» в минулій епосі.
Щодо мене: я обома руками за те, щоб у школах вивчали основи релігійної культури (зрозуміло, не лише православної, хоча це культура більшої частини нашого народу, як католичество у Франції та Литві чи протестантизм у Східній та Північній Німеччині).Незнання світоглядних основ різних релігій катастрофічно для освіченої людини.Я, як представник покоління, що виросло за радянської влади, чудово розумію всю свою безграмотність увірі, хоч є віруючою, церковною людиною... Звичайно, викладати в школі основи релігійного знання треба дуже делікатно, розуміючи, що Україна є мультикультуральною, мультиконфесійною країною.
Повторюся, теологія не та наука, якою займаються лауреати Нобелівської премії, великі вчені Алфьоров і Гінзбург, але це знання, без якого наша країна просто загине. Я переконаний, що без релігійної культури, без теологічної підготовки ми можемо знову впасти у варварство. А Церкві, звичайно, треба вчитися бути делікатнішою, брати до уваги, що, при всьому піднесенні релігії, Україна, як і раніше, — атеїстична країна.
Якщо ми хочемо змінити це, на нас чекає дуже серйозна і важка робота. І не треба драматизувати цей лист! Треба викладати, треба вивчати, але без натиску і зважаючи на те, що думок — безліч, тобто спокійно, толерантно, але твердо рухатися від варварства до знання. А головне знання - це, звичайно, знання про Бога.