Гострий інфаркт міокарда Можливість застосування Мілдронату в комплексному лікуванні

Лілія Давид, старший науковий співробітник, к. м. н.,
Тетяна Кузор, науковий співробітник,
Михайло Різов, науковий співробітник
Інститут Кардіології, Кишинів
Ішемічна хвороба серця є основною причиною захворюваності та смертності у світі, значна частина становить гострий інфаркт міокарда. Останній є некрозом серцевого м'яза, внаслідок гострої ішемії, викликаної повною або частковою оклюзією коронарної артерії.
Короткий огляд
Оскільки енергетичне забезпечення значно знижено при ішемічному міокарді, терапія спрямована на покращення енергетичного обміну може принести додаткові переваги до звичайного антиішемічного лікування. Оцінювався ефект метаболічного лікування Мілдронатом у комплексному лікуванні гострого інфаркту міокарда на клінічні, електрокардіографічні та ехокардіографічні параметри.
Матеріали та методи
У дослідження було включено 60 пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (35 пацієнтів у І групі та 25 – ІІ групі, контролю). Пацієнтам I групи з першого дня госпіталізації одночасно з основним лікуванням (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел, бета-блокатор, статин, при необхідності інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту, нітрат, діуретик) вводився Мілдронат в дозі 1,0 г/добу розчину для 0 внутрішньовенно повільно протягом 7 днів, потім внутрішньо у формі таблеток по 500 мг 2 рази на добу протягом 6 тижнів.
Контролювалися та оцінювалися: артеріальний тиск, ритм та частота серцевих скорочень, наявність ішеміїміокарда (клінічно та ЕКГ), клінічні симптоми серцевої недостатності, прогресування змін на ЕКГ та ехокардіографії, толерантність до фізичного навантаження.
Результати
У хворих І групи порівняно з групою контролю були рідше зареєстровані шлуночкова тахіаритмія (p=0,05), шлуночкова екстрасистолія (p=0,03), фібриляція передсердь (p=0,02), рецидив ішемії міокарда (p=0, 05); зареєстровано нижчий ступінь тенденції у суб'єктів із прогресуванням серцевої недостатністю під час госпіталізації. Зареєстровано швидшу динаміку повернення сегмента ST до ізоелектричної лінії (p