Херсонес стародавній Херсонес Таврійський, фото, історія, археологічні розкопки
За свою історію Херсонес пережив римське та візантійське панування, але в усі часи місто залишалося культурним та політичним центром, про що свідчить згадка Херсонеса у «Географії» грецького історика Страбона: «Багато царів посилали дітей своїх заради виховання духу і в якому завжди ритори та мудрі були почесними гостями». Херсонес запустився після набігів кочівників XIII-XIV століть і відродився в XIX столітті як пам'ятка археології.
Історія міста
Фундамент міста закладено вихідцями з Гераклії Понтійської та острова Делос. Спочатку територія міста, яка не перевищувала 4 га, зосереджувалася на невеликому мисі біля входу до сучасної Карантинної бухти. Поселення оточувала оборонна стіна, за якою знаходився некрополь. Жителі міста вели торговельні відносини з Гераклеєю Понтійською, островами Середземномор'я та Аттикою.
До другої чверті IV століття до зв. е. Херсонес Таврійський являв собою рабовласницьку республіку з демократичною формою правління, за якої народні збори були основним законодавчим органом влади, а цивільні права мали лише першопоселенці та їхні нащадки.
У середині IV століття до зв. е. раннє поселення розширюється вглиб Гераклейського півострова, площу міста збільшують майже 10 разів. Одночасно освоюється і сільськогосподарська територія хору. Археологічні розкопки показують, що у місті існувала регулярна система міської забудови, коли він вулиці перетиналися під прямим кутом, утворюючи квартали з типовими житловими будинками.
Вже з I століття зв. е. у місті фіксується епізодичнеприсутність римських військ: під час розкопок знайдено статуї легатів римських провінцій. На початку ІІ століття н. е. римська присутність у Херсонесі розширюється, тут з'являється постійний римський гарнізон і виконує роль важливого форпосту Римської імперії в Тавриці. З другої половини ІІІ–IV століть готські війни послабили римську військову присутність у регіоні, у тому числі й у Херсонесі.
У 322 році Херсонес надає військову допомогу Костянтину Великому на Дунаї, за що той підтверджує дані раніше місту свободи та відсутності податків. Надалі Херсонес опиняється під владою Візантійської імперії та у місті поширюється християнство.
987 року князь Володимир здійснив військовий похід проти Херсонеса, взявши його в облогу з моря та суші, — місто було змушене здатися. Увійшовши до міста, український князь попросив руки царівни Анни, сестри імператора Василя ІІ, та отримав згоду за умови ухвалення ним християнської віри. Саме у Херсоносі, чи Корсуні, як називали місто слов'яни, Володимир прийняв хрещення.
Археологічні розкопки
Перші описи руїн Херсонеса складено у 1595 році послом польського короля М. Броневським. У XVIII столітті, з початком будівництва поблизу Херсонесу фортеці Севастополь, залишки споруд стародавнього міста стали слугувати будівельним матеріалом для нового поселення. Зусиллями громадських діячів, які розуміли значення стародавнього Херсонеса, в 1805 вийшло розпорядження Олександра I «Про захист від руйнування старовин Тавриди», що значно зменшило масштаби пограбування.
Перші археологічні розкопки проводить у 1827 році лейтенант К. Крузе, за наказом командувача Чорноморського флоту адмірала А.С. Грейг. У той же час роботи ведуть граф та графиня Уварови та Одеське товариство історії та старожитностей.
У 1852 року біля херсонського городища було відкрито чоловічий монастир Святого Володимира, мешканці якого займалися розкопками древнього міста.
З 1888 року завідувачем розкопок Херсонеса призначено К.К. Косцюшко-Валюжинич, який усе своє життя служив ідеї дослідження та збереження стародавнього міста. За час розкопок було виявлено та вивчено міські квартали елліністичного полісу з житловими будинками, оборонні стіни, залишки кількох базилік, а 1952 року було відкрито перший у Північному Причорномор'ї античний театр.
Музей Херсонесу
В 1892 відкрився перший музей Херсонеса, який називався «Склад місцевих старожитностей». Під час Першої світової війни херсонську колекцію було евакуйовано до Харкова, де вона зберігалася у бібліотеці Харківського університету. У 1920 році після встановлення в Криму радянської влади музей було реорганізовано, експозицію перевели до колишніх монастирських будинків, систематизували фондові колекції, створили нову музейну експозицію та продовжили розкопки городища.
У роки Великої Вітчизняної війни колекцію музею евакуювали на Урал, а територія стародавнього городища та хори перетворилася на укріпрайон із різними військовими спорудами, при цьому значно постраждавши.
У 1978 році на базі Херсонського музею створено державний заповідник, сьогодні це велика науково-дослідна та музейна установа на археологічній території більш ніж 290 га. Музейна колекція налічує понад 214 тисяч експонатів. Серед них пам'ятники нумізматики, епіграфіки, архітектурні деталі, скульптура, поливна кераміка, вироби з кістки, намисто, світильники, мозаїки.