Імунокомплексні захворювання
Існує ряд патологічних процесів, у патогенезі яких беруть участь імунні комплекси, тобто з'єднання AT з Аг. У принципі, цей процес є нормальним механізмом виведення Аг з організму. Однак у деяких випадках це може спричинити хворобу.
Імунні комплекси бувають різних видів:
• з низькою молекулярною масою (вони легко виводяться з організму із сечею); • великі, які успішно захоплюються фагоцитами та руйнуються (але іноді цей процес призводить до викиду з фагоцитуючих клітин протеолітичних ферментів, що ушкоджують тканини); • імунні комплекси середньої маси, які можуть тромбувати капіляри, зв'язуватися з комплементом та обумовлювати ушкодження органу.
Хвороби з наявністю імунних комплексів:
1. Ідіопатичні запальні захворювання: системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, есенціальна кріоглобулінемія, склеродермія.
2. Інфекційні хвороби: а) бактеріальні стрептококові, стафілококові, підгострий ендокардит, пневмококові, мікоплазмові, лепра; б) вірусні - гепатит В, гострий та хронічний гепатит, лихоманка Денге, інфекційний мононуклеоз, цитомегаловірусна хвороба новонароджених; в) паразитарні - малярія, трипаносомоз, токсоплазмоз, лейшманіоз, шистоматоз.
3. Ниркові хвороби: гострий гломерулонефрит, IgA-нефропатія, нирковий трансплантат. 4. Гематологічні та неопластичні хвороби: гострий лімфобластний та мієлобластний лейкоз; хронічний лімфоцитарний лейкоз; хвороба Ходжкіна; солідні пухлини, що вражають легені, груди, товсту кишку; меланома, тяжка гемофілія, імунна гемолітична анемія. 5. Шкірні хвороби: герпетиформний дерматит, пемфігус та пемфігоїд. 6. Хвороби шлунково-кишкового тракту:хвороба Крона, виразковий коліт, активний хронічний гепатит, первинний біліарний цироз. 7. Неврологічні хвороби: підгострий склерозуючий паненцефаліт, аміотрофічний бічний склероз. 8. Хвороби ендокринної системи: тиреоїдит Хосімото, ювенільний діабет. 9. Ятрогенні хвороби: гостра сироваткова хвороба, Д-пеніциламінова нефропатія, лікарська тромбоцитопенія.
Як видно з представленого списку, складеного Е. Найдигер з співавт. (1986) зовсім на кожне захворювання, у якому виявляються імунні комплекси, має елементи аутоімунних реакцій у своєму патогенезі. Таким прикладом є сироваткова хвороба. Дифузний гломерулонефрит та хронічний ревматизм індукуються стрептококовою інфекцією, при якій імунні комплекси відкладаються вздовж базальних мембран клубочка ниркового тільця (гломерулонефрит), у тканині серця (хронічний ревматизм). У свою чергу AT проти перехресно-реагуючих Аг взаємодіють зі стрептококами, тканиною міокарда, глікопротеїдами клапанів серця, Аг кровоносних судин.
Атеросклероз, ендартеріїт та інші патологічні процеси супроводжуються відкладенням імунних комплексів на внутрішній стінці судин, викликають їхнє дифузне запалення. Лікування хвороб, пов'язаних з імунними комплексами, включає такі шляхи. 1. Вилучення Аг – антиінфекційна або антипаразитарна терапія. 2. Вилучення AT: імуносупресія, специфічна гемосорбція, цитоферез крові. 3. Вилучення імунних комплексів: обмінні переливання плазми, гемосорбція комплексів.
До цього можна додати використання імуномодуляторів, що стимулюють функцію та рухливість фагоцитуючих клітин. Таким чином, імунокомплексні захворювання тісно примикають до аутоімунних, часто виникають одночасно з ними,діагностуються і лікуються приблизно однаково.