Інститут порушення ритму серця

  1. Електрофізіологічні стадії.
  2. Постановки водіїв ритму.
  3. Абляція ектопічних вогнищ передсердних та шлуночкових аритмій.
  4. Постановка дефібриляторів-ресинхронізаторів.
  5. Лікарська корекція порушень ритму серця.

Порушення ритму серця – це патологія, яка зустрічається у дітей, юнаків, дорослих та літніх людей, а також може бути вродженою та набутою. Причинами порушення ритму є ішемічна хвороба серця, і безліч дегенеративних, запальних і інфільтративних захворювань м'язів серця. Усі порушення ритму поділяються на проблеми з низьким пульсом – брадикардією та високим пульсом – тахіаритмією. Обидва види можуть бути загрозою життю людини і є найчастішою причиною раптової смерті у світі.

До недавнього часу єдиним рішенням у лікуванні аритмій було застосування лікарської терапії. Революційним переворотом стала поява технологій електрофізіологічної стадії, яка дозволяє виявити точне вогнище аритмії, яке, подібно до електростанції, продукує патологічні розряди електричного імпульсу.

Під час даної стадії можна не тільки виявити це вогнище, але й знищити його методом абляції, і, як наслідок цьому - задоволений пацієнт, який не має необхідності приймати безліч антиаритмічних таблеток.

У разі розвитку зниження пульсу нижче норми та появи симптомів: запаморочення, слабкості, непритомності у відділенні аритмології проводиться точна селекція виду та постановки водія ритму з подальшою корекцією їх виду діяльності. У цьому відділенні можна отримати якість життя та тривалість життя довгі роки без необхідності трансплантації серця у разі тяжкої серцевої недостатності.

1. Діагноз встановлено на підставі скарг пацієнта на перебої у роботі серця, фізикального огляду та запису електрокардіограми (ЕКГ).

2. За обставин, коли тривають скарги на серцебиття, напади запаморочення та непритомність, проводяться такі діагностичні дослідження:

  • 24 годинне моніторування ЕКГ;
  • тривале (тижні та місяці) ЕКГ моніторування з використанням імплантованого підшкірного пристрою;
  • тривале моніторування за допомогою зовнішнього пристрою, що запускається пацієнтом (натисканням клапана) під час появи серцебиття та дистанційний запис ЕКГ (телеметрично);
  • електрофізіологічне дослідження;
  • стрес-електрокардіографія з метою виключення ішемії міокарда.

3. Анамнез – виявлення некардіальних причин, що провокують порушення ритму (гіпертензія, ожиріння, нічне апное, гіпертиреоїдизм, ліки, наркотики). Аналізи крові-функція нирок, щитовидної залози, електроліти.

4. Ехокардіографія трансторакальна – визначення структурного стану серця (фіброз, дилатація, інфільтрація, гіпертрофія).

5. Ехокардіографія трансстравохідна для виключення наявності тромбу в лівому передсерді.

6. Лікувальні заходи в залежності від виду порушення ритму (тахіаритмія, порушення провідності та блокади):

  • електрична чи лікарська кардіоверсія (термінова чи планова);
  • транскатетерна або хірургічна аблація патологічних внутрішньосерцевих ділянок, які провокують аритмію;
  • хірургічне закриття вушка лівого передсердя;
  • профілактика тромбоемболій – антикоагулянти;
  • постановка водія ритму при симптомних порушеннях провідності;
  • імплантований кардіовертер дефібрилятор;
  • коронарна ангіографія за ознаками ішемії.