Інститутам Конфуція 10 років кому вони заважають жити
Зображення: Wikipedia Commons
10 років тому Китай почав відкривати спеціалізовані центри за кордоном, покликані поширювати знання про китайську культуру та китайську мову — Інститути Конфуція. Перший інститут було відкрито у Сеулі у 2004 році. Сьогодні їхня кількість вже перевищує 400 і продовжує зростати. Однак не всюди китайська м'яка сила знаходить підтримку. Видання The Economist спробувало розібратися, чому діяльність Інститутів Конфуція зустрічає опір.
«Найцінніше — це гармонія», — так казав китайський філософ Конфуцій дві з половиною тисячі років тому. Однак саме гармонія відсутня у відносинах між засновником Інституту Конфуція при Університеті Орегона Бріною Гудман та її колегою – істориком Гленном Меєм. Їхні кабінети розташовані поруч, але вони ніколи не ходять один до одного в гості. Їхня відкрита ворожість яскраво ілюструє зростаючі розбіжності серед західних вчених щодо ставлення до китайської ініціативи з відкриття спонсорованих державою культурних центрів при закордонних школах та університетах. Покликані просувати м'яку силу Китаю, ці центри були названі на честь мудреця, який пропагував миролюбство. Інститути Конфуція задовольняють попит на викладання китайської мови, що постійно зростає. Але також вони породжують занепокоєння щодо академічної свободи.
У Сполучених Штатах програми Інститутів Конфуція отримали широку підтримку в університетах і школах, оскільки часто вони просто не мали достатніх ресурсів для якісного викладання китайського. Але критики, такі як Глен Мей, стверджують, що Інститути Конфуція (розташовуються в університетах) і Класи Конфуція (засновані при школах) стримують свободуслова, контролюючи обговорення тих чи інших суперечливих питань щодо Китаю.
Керівний орган інститутів Конфуція — Державна канцелярія з поширення китайської мови за кордоном (Ханьбань) займається відкриттям центрів, де пропонуються платні заняття, а також спонсорує різноманітні культурні заходи, що проводяться в них. Грошові вливання в проект значні і зростають з кожним роком. У 2013 році їх сума становила $278 мільйонів, порівняно з 2006 роком вона зросла більш ніж у шість разів. Середні витрати на один інститут розцінюються в $100 000 - $200 000, а іноді й більше. На кінець 2013 року діяло 440 інститутів та 646 класів, у яких навчалося 850 000 зареєстрованих студентів. Вони знаходяться у більш ніж 100 країнах світу, 40% з них перебувають у США. До кінця 2015 року буде відкрито ще 60 інститутів та 350 класів.
Брина Гудман вважає, що синологія має спонсоруватися всіма можливими засобами, навіть якщо гроші йтимуть із країни з явними політичними інтересами — чи це Китай, Тайвань чи США. На її думку, якби Китай якимось чином політично втрутився в роботу інституту при Орегонському Університеті, інститут відразу ж закрили б.
Такі докази не діють на критиків Інститутів Конфуція, які вважають, що політичний вплив цих навчальних центрів найчастіше є завуальованим та повільним. І якщо критики насправді мають рацію, то вплив інститутів надто незначний. За результатами досліджень, за минуле десятиліття імідж Китаю у більшості країн майже не змінився. Так, за опитуваннями дослідницького центру Pew, 2007 року 42% американців ставилися до Китаю позитивно. А торік ця цифра становила лише 37%. Це означає, що політичнідивіденди китайської м'якої сили зовсім не такі очевидні.