Інтелектуальна власність у Франції.
Розвиток інтелектуальної власності Стор.3
Поняття інтелектуальної власності стор.4
Предмет інтелектуальної власності стор.
Майнові та немайнові права стор. 8
Авторський договір у Франції стор.10
Список використаної літератури стор.
Розвиток інтелектуальної власності
Право інтелектуальної власності розвинулося, спираючись на юридичний механізм права власності, який дозволив розвинутись та забезпечити охорону предметів, що мають надзвичайну різноманітність.
А. Власність – як причина охорони створінь
Перш ніж розробити новий юридичний механізм, який стане винятком із правил, потрібно попередньо переконатись у його необхідності. Отже, спочатку ми розглянемо обґрунтування, які спочатку були висловлені для того, щоб переконати необхідність існування такого механізму (1), а потім юридичний інструмент, який дозволив його здійснення (2).
1. Початкові обґрунтування інтелектуальної власності
Обов'язок обґрунтування механізму інтелектуальної власності означає визнання законності правової охорони створінь людського розуму, яка завжди є очевидною, інколи ж може бути навіть небезпечною.
Охорона створінь розуму передбачає надання їх авторам юридично встановлених прерогатив. Тоді творець завдяки інтелектуальній власності зможе бути господарем свого створення, тобто зможе перешкодити експлуатації свого створення третьою особою без своєї згоди. Таким чином творець, маючи можливість надати дозвіл на експлуатацію свого твору чи винаходу або відмовити в ньому, природно зможепідкорити таку виплату грошової суми. Автор зможе торгувати своїм виробництвом. Що може бути природніше. Адже результат інтелектуальної «роботи» так само вартий уваги, як і плід ручної праці, який без жодних труднощів стає предметом торгівлі.
2. Початкове приєднання до права власності
Після Французької революції 1789 право власності було закладено як перший засіб гарантії індивідуальної свободи. У Французькому Цивільному Кодексі право власності є абсолютним правом — його охорона є вінчаючою метою всієї юридичної системи.
Таким чином, приєднання французькими революціонерами права інтелектуальних створінь до права власності підкреслює значення, яке визнається за такими створіннями. Безумовно, йдеться про безперечне визнання.
ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Інтелектуальна власність, будучи юним правом, зазнала значної еволюції. Уявлення про таку еволюцію дозволить усвідомити, чим є інтелектуальна власність, і пояснити її основні поняття. Я спеціально обмежусь поданням основних принципів, не торкаючись питань, що тісно стосуються технічного розвитку, які будуть розглянуті на наступних семінарах.
Інтелектуальна власність є нематеріальною. Предметом її ведення є майно, що не має фізичної реальності: воно невловиме і невидимо. Водночас вона не охоплює всю цю сферу — так, наприклад, цінні папери чи біржові цінності не цікавлять інтелектуальну власність. Право інтелектуальної власності займається нематеріальною сферою, але не всією її сукупністю.
Досить складно дати її вичерпне визначення. Перш ніж зіткнутися зі справжнімитруднощами, визначимо загальні орієнтири. Безперечно, можна сказати, що інтелектуальна власність є правом, яке звертається до продукту людського розуму (це, однак, не означає, що юристи — фахівці з інтелектуальної власності обов'язково найрозумніші з юристів). Інтелектуальна власність є насамперед правом інтелектуальної творчості (творення): щоб бути точнішими, ми можемо сказати — це право, яке організує торгівлю продуктами мисленнєвої діяльності (за винятком марок).
Подібна діяльність може проявляти себе то у сфері мистецтв, то у галузі промисловості. Йдеться про два основні шляхи/опори інтелектуальної власності: з одного боку, це право літературно-мистецького творення, з іншого - право промислової творчості.
ПРЕДМЕТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Це має атрибути інтелектуального і особистого немайнового, і навіть майнового характеру, зумовлені цим законом.
творчими творами вважаються:
, брошури та інші письмові літературні, художні та наукові твори; лекції, виступи, проповіді, захисні промови в суді та інші твори того ж таки роду; драматичні та музично-драматичні твори; хореографічні твори та пантоміми, створені письмово або в іншій формі; музичні твори з або без тексту; кінематографічні твори та твори, створені за допомогою засобів, аналогічних кінематографічним; малюнки, живопис, твори архітектури, скульптури, гравюри, літографії; фотографії художнього чи документального характеру та твори того ж роду, що створюються за допомогою засобів, аналогічних фотографії; твори прикладнихвидів мистецтва; ілюстрації, географічні карти; плани, креслення та пластичні твори, що належать до географії, топографії, архітектури та наукових дисциплін.