ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ГЕМОТРАСФУЗІЙНОГО ШОКУ
Гемотрасфузійний шок - це ускладнення переливання крові, яке розвивається внаслідок гемолізу еритроцитів донора в кровоносному руслі реципієнта, що є причиною гемодинамічних і метаболічних розладів, що розвиваються, і веде до розвитку гострої ниркової недостатності і гострого фібринолізу.
Причина - переливання крові несумісної з ізоімунологічних факторів донора та реципієнта.
Клініка-під час гемотрансфузій або безпосередньо після її закінчення різка слабкість, запаморочення, озноб, сильні болі за грудиною і в попереку, тупі болі в епігастральній ділянці, нудота, блювання, ціаноз слизових оболонок, ознаки спазму периферичних судин, холод дистальних відділів кінцівок, тахікардія, зниження артеріального тиску, задишка, руховий неспокій. Якщо переливання крові здійснюється під наркозом, то клінічні прояви можуть бути стертими (підвищення або зниження артеріального тиску, ціаноз слизових, нерідко виражені ознаки спазму периферичних судин, підвищена кровоточивість тканин операційного поля). Підтвердженням факту внутрішньосудинного гемолізу є виявлення вільного гемоглобіну в сироватці крові хворого, поява сечі, забарвленої в червоний або бурий колір (перша порція сечі може бути звичайного кольору), підвищення концентрації непрямого білірубіну в сироватці крові через кілька годин після гемотрансфузії. Після першими клінічними проявами розвивається олігурія, яка може перейти у фазу анурії.
1.Зупинення гемотрансфузії (повідомити на обласну станцію переливання крові).
2.Катетеризація сечового міхура.
3.Повторне дослідження групової та резус-приналежності хворого, перелитої донорськоюкрові, проведення проб на групову та індивідуальну сумісність.
4. Інфузійно-трансфузійна терапія
При крововтраті до 8 мл/кг маси тіла об'єм ІТТ не повинен перевищувати 20 мл/кг
- реополіглюкін 6 мл/кг
- неогемодез 3 мл/кг
- 10% розчин альбуміну 3 мл/кг
- розчин Рінгера 8 мл/кг
При крововтраті досягла 15 мл/кг об'єм інфузії -30 мл/кг
- реополіглюкін 10 мл/кг
- неогемодез 6 мл/кг
- 10% розчин альбуміну 4 мл/кг
- розчин Рінгера 10 мл/кг
При більш значній крововтраті слід переливати свіжоцитратну, одногрупну і ретельно підібрану донорську кров у поєднанні з плазмозамінними розчинами у співвідношенні 1:2, а при крововтраті 1:1, що триває.
Інфузійну терапію продовжують 3-4 доби обсягом 10-15 мл/кг.
5. Попередження утворення солянокислого гематину у ниркових канальцях.
- внутрішньовенно по 30 мл 8,4% розчину бікарбонату натрію кожні 15 хвилин протягом перших 2-х годин, потім по 30 мл через 1 годину; рН сечі 7,5-8,0 підтримувати 6-8 годин.
6. Стимуляція діурезу
- внутрішньовенне введення 2,4% розчину еуфіліну
- 4 мг/кг маси тіла двічі з інтервалом 30 хвилин
- 2 мг/кг маси тіла кожні 30 хвилин протягом 2-х годин,
- протягом наступних 3-4 діб 2 мг/кг маси тіла кожні 4 години
- внутрішньовенне введення лазиксу
- 1-1,5 мг/кг маси тіла
- через 1 годину у половинній дозі
- протягом наступних 2-х діб по 0,5 мг/кг маси тіла кожні 6 годин
- за збереження діурезу манітол 1-1,5 г/кг маси тіла внутрішньовенно як 10-20 % розчину.
7. Антигістамінні препарати
- димедрол 1%-1 мл або
- супрастин 1 мл або
- тавегіл 2 млвнутрішньовенно кожні 6 годин
- гідрокортизон 3-4 мг/кг маси тіла на добу або
- преднізолон 0,3-0,5 мг/кг маси тіла на добу
9. Серцеві глікозиди
- корглікон 0,06% -1 мл у 20 мл 40% розчину глюкози до 3-х разів на добу
10. При розвитку гострого фібринолізу лікування ДВЗ-синдрому (див.ДВЗ-синдром).
11. При гіперкоагуляції
- реополіглюкін 5-6 мл/кг маси тіла
- неогемодез 2-3 мл/кг маси тіла
- гепарин 150 ОД/кг маси тіла кожні 4-6 годин, підтримуючи час зсідання крові 15-20 хвилин.
12.При неефективності терапії протягом 6-8 годин показаний гемодіаліз.
1.Інструкція з переливання крові та її компонентів.-Москва, 1990.