Інтерферони у лікуванні вірусних інфекцій
Вірусна інфекціястимулює продукцію захисних глікопротеїнів (інтерферони), які діють: (1) безпосередньо на неінфіковані клітини та індукують ферменти, що руйнують вірусну РНК; (2) опосередковано, стимулюючи імунну систему.
Інтерферонизмінюють також регуляторні клітинні механізми та пригнічують зростання пухлин. Їх класифікують на а-, b- або у- відповідно до антигенних і фізичних властивостей.
Альфа-інтерферони(поділяються на -2а, -2b і -N1) ефективні при станах, що включають лейкоз («волосаті клітини»), хронічний мієлогенний лейкоз, рецидивуючий або метастазуючий рак нирки, саркому Капоші у хворих на СНІД ефект частково може бути обумовлений їхньою активністю щодо ВІЛ), а також гострі кондиломи (бородавки) статевих органів.
Інтерферониа-2а і -2b також послаблюють прояви вірусного гепатиту, але реакції у відповідь різняться в залежності від інфікуючого агента. Хворі на гепатит В і гепатит С можуть реагувати на інтерферон альфа, проте у хворих на гепатит С більш висока частота рецидивів і вони можуть потребувати тривалого лікування. При гепатиті D для потрібного ефекту потрібна набагато більша доза інтерферону, і все ж таки може бути рецидив при відміні препарату.
Побічні реакціїзагальні для всіх інтерферонів і включають гринпоподібний синдром (природний інтерферон може викликати симптоми інфекції грипу), втому та депресію, які проходять при зменшенні дози. До інших побічних реакцій відносяться анорексія (досить сильна для того, щоб викликати втрату маси тіла), судоми, гіпотензія, гіпертензія, порушення серцевого ритму та пригнічення функції кісткового мозку.
Інтерферониінгібують метаболізм теофіліну, посилюючи його дію.
Інозинпранобекс. Є повідомлення про те, що цей препарат здатний стимулювати імунну відповідь організму на вірусну інфекцію; його використовують при простому герпесі слизових оболонок і кондиломах (бородавках) статевих органів (проте ацикловір краще). Препарат приймають внутрішньо; він метаболізується до сечової кислоти, тому його слід застосовувати з обережністю у хворих на гіперурикемію або подагру.