Інтерв’ю з Ольгою Прокоф’євою - Навколо ТБ
Багато хто знає цю актрису за серіалом «Моя прекрасна нянька», де вона постала перед глядачами в образі самозакоханої кар'єристки Жанни Аркадіївни. Ця роль, за словами актриси, стала її візитною карткою у кінематографі. Але на сцені театру Маяковського ця талановита акторка завершила вже двадцятий сезон. Спілкуватися з Ольгою – справді велике задоволення. Вона людина незвичайної доброти та порядності. Під час нашої нещодавньої зустрічі спеціально Ольга Прокоф'єва поділилася найпотаємнішим у своєму житті.
Ольга, чи згодні Ви, що тільки божевільна любов до професії допомагає досягти успіху?
Звісно, згодна. Але любов має на увазі працю. 80 відсотків працьовитості та 20 відсотків таланту людини – мабуть, основні критерії успіху у професії.
Що Вам ближче: театральні чи телевізійні проекти?
Я все життя була театральною артисткою. Ось уже «закрила» 20-й сезон у театрі Маяковського. Це мій будинок рідний. Тут я проводжу більшу частину часу, почуваюся у своїй тарілці та отримую задоволення від роботи. А кіно для мене – нове завоювання.
Часто театр називають тераріумом однодумців. Вам не доводилося стикатися з цим?
Театр Маяковського – дивовижне місце. Тут працюють чудові люди. У нас чудова закулісна атмосфера – справжня, дружня. Якщо й існує якесь суперництво, то воно винятково творче, без заздрощів та склок, повірте (посміхається). Я за натурою, мабуть, консерватор: все життя служу в одному театрі і хочу сказати, що мені пощастило. Більшість моїх друзів та подруг із «Маяківки», навіть хрещена мама мого сина Євгена Симонова та хрещений батько Олександр Ільїн. Тому я не живу іне існую у тераріумі.
Ви зовсім дивним чином зіграли в серіалі «Моя прекрасна Няня» кар'єристку Жанну Аркадіївну. За два роки зйомок у серіалі важко сказати, що до Вас міцно прив'язався образ вашої героїні. Не кожному це вдається.
Я вважаю, що актриса має вміти бути різноплановою. У цьому її талант. Потрібно вміти дивувати, вражати роботою – адже на такі проекти людина йде свідомо. Якщо проект матиме успіх, типаж та образ до актора пристане надовго. Але не треба забувати про те, що у будь-якого актора є більш менш яскраві ролі. Одна роль зробила вас зіркою, інша – лише підкріпила популярність та затребуваність у жанрі. Є таке поняття як візитна картка актора. Моєю візитною карткою стала Жанна Аркадіївна. Я рада, що так трапилося: у мене з'явилося багато шанувальників різного віку. Але при цьому в театрі з моєю серіальною героїнею мене мало хто ототожнює (усміхається).
Що спільного у Вас із Жанною Аркадіївною?
Ваша героїня – цілеспрямована «бізнесвумен». А у Вас є якась підприємницька жилка чи ви зовсім інша?
Ось чого немає, то це такий ось жилки. І це навіть кумедно. Можу навести приклад. Рік тому нашу зарплату у театрі, яку довгий час видавали у віконці у касі, перевели на карткове обслуговування. Що я зробила першого дня, опинившись з картою на руці? Я прочитала інструкцію, вставила картку в отвір банкомату, отримала гроші та пішла. Без картки (усміхається ). Наступного дня приїхала до банку, ми разом із співробітницями посміялися з моєї ситуації, і мені повернули картку, яку хтось люб'язно вийняв з банкомату і повернув до банку. А ще недавно була дуже кумедна історія. Я їхала до театру на спектакль і потрапила в пробку.Зрозуміла, що за двадцять хвилин я не дістануся місця. Кинула машину біля метро та спустилася в підземку. Скільки коштує білет, я не знаю. Ну і добре, думаю, можна буде прочитати біля віконця, не зганьбитися. Біля каси я зрозуміла: мені потрібно купити дві поїздки, щоби після вистави на метро повернутися за машиною. Тоді я сказала білетерці: «Дайте мені, будь ласка, квиток туди і назад» (сміється ).
Зйомки серіалу "Моя прекрасна няня" давно закінчилися. Зараз Ви підтримуєте стосунки із колегами?
А як же?! Ми щільно спілкувалися щодня, настільки досконало всі про всіх знали, що зараз не можемо дозволити собі не підтримувати стосунки. Коли Настя відзначала свій день народження, то запросила всіх своїх друзів до ресторану. Усього було чоловік 50. Серед них і «нянівці»: Сергій Жигунов, Лідочка – наш художник по костюмах, Гаяна – гример, Ірина Григорівна – косметолог. Боря Смолкін не зміг приїхати, бо був на зйомках у Таїланді, але надіслав SMS-повідомлення. Рівно півтора року ми щодня бачилися на знімальному майданчику, і зараз я знаю, у кого які плани на майбутнє: у Сергія та Насті – великий проект у кіно, у Борі – свої творчі задуми. А я продовжую зніматися у чудового режисера Олексія Кирющенка в телевізійному фільмі за мотивами твору Войнович «Чонкін». Ну і, звісно, граю у театрі Маяковського. Найближчим часом випускаємо прем'єру у постановці Сергія Арцибашева за п'єсою Олбі «Хитка рівновага».
Ви успішно граєте і класику, і сучасну п'єсу. Ви відбулися як справжня актриса. А чи є роль, яку ви мрієте зіграти?
Зараз драматургія настільки різнопланова та цікава, що я закохаюся у будь-яку роль. Але найбільше мені хотілося б зігратисильну історичну особистість. Жінку великого розуму, владну та суперечливу, з драматичною долею.
А є роль, на яку Ви б ніколи не погодилися?
Актори – люди забобонні, але зарікатися все ж таки не варто. Особисто я не люблю мерзенних персонажів – не негативних, оскільки вони трагічні і здебільшого їх завжди можна виправдати, а саме мерзенних, які не мають відношення до людського роду.
Ольга, що Вам допомагає так гарно виглядати?
Виглядаю я по-різному (усміхається ). Але розумію, що я акторка, і виглядати добре – частина моєї професії. Адже не лише гра викликає емоції у глядача, а й естетичне сприйняття артиста. Навіть існує наукова версія, що людина може продовжувати собі життя, якщо сама встановлюватиме свій вік. Ось і в мене з поняттям вік існує така установка, якою я в житті дотримуюсь. На сцені я граю молоденьких панночок, тому завжди має бути тоненькою та стрункою, відповідати сценічному віку своєї героїні.
Світське життя - частина акторської професії. Але Вас нечасто можна зустріти на заходах.
Я відвідую тільки ті заходи, які приносять мені задоволення… Після серіалу «Моя прекрасна няня» я з головою поринула у світ моди і зрозуміла для себе, що все це мені дуже цікаво. І мені, і глядачам подобалося, як одягається Жанна Аркадіївна. Я завжди рада сходити на модні заходи, коли є час. Але за наявності вільного часу, все ж таки волію спілкуватися з сином.
Я знаю, що у Вас незвичайна любов до сина Сашка...
Одна героїня у п'єсі Моема сказала: «Одні з нас більше жінки, інші матері». Я, мабуть, більше мати. І це нормально. Моя мама ставилася до мене дуже трепетно, так само ія належу до свого сина. Але в іншому чудовому творі я прочитала, що своє життя не можна нікому присвячувати. Можна нескінченно любити людину, допомагати їй у всьому, але не жити заради неї: раптом щось складеться інакше – тоді просто можна збожеволіти. Що й сталося з однією моєю подругою, яка все своє життя жила заради чоловіка, присвятила йому всю себе. А потім вони розійшлися, і вона залишилася втраченою по життю людиною. А це жахливо.
У дитинстві Ви більше спілкувалися з хлопчиками, були такою собі дівчинкою-пацанкою. Наскільки зараз Ваші дитячі спогади у спілкуванні з хлопцями допомагають у спілкуванні та взаємодії із сином?
Зараз Сашка 13 років, він справжній тінейджер: час становлення, бур та пристрастей. Бувають у наших відносинах і вибухи, і сплески. Він, як і всі хлопчаки, лінується іноді. Прийняти чоловічу думку і пояснити поведінка сина, поставивши себе його місце, однаково неможливо, оскільки чоловічий і жіночий мозок працюють по-різному. У цьому вся драматургія відносин. Це вічний процес розуміння чоловіка та жінки. Коли я бачу, що мій син неправий, я намагаюся «не дотискати» його своєю жіночою логікою. Тому що я чудово розумію, що він стає чоловіком. І його розуміння того, що відбувається, формується абсолютно на іншому рівні.
Якщо син вирішить у майбутньому стати актором, Ви його підтримаєте?
Я згадую себе, наскільки впертою була. Мама дала мені шанс зробити свій вибір. Нехай і мій син все вирішить собі сам. Можливо, послухає друзів, вони дадуть йому поради. Адже, якщо Бог поцілував у верхівку, то є талант, нехай спробує стати актором. Головне – зуміти виявити цей талант.
Дуже делікатне питання: чи можливо знайти такого чоловіка, який прийматиме Вас з усією вашою зайнятістю татворчими пошуками?
Для мене така людина може бути лише з творчого середовища, бо знає специфіку акторської професії. Знає, як можна приїхати о першій ночі після репетиції, не спати цілодобово, розучуючи роль, і по кілька років не їздити у відпустку. Так що поруч із собою я бачу людину, близьку мені за духом.
Який він, чоловік вашої мрії?
Добра, розумна, талановита і приваблива людина. З почуттям гумору, який допоможе будь-яку конфліктну ситуацію зробити легкою, іронічною та делікатною.
Про що мріє жінка Ольга Прокоф'єва?
У моєму житті зараз є чоловік, з яким мені комфортно та добре. Хочеться продовжити наші стосунки довше – не розгубити це відчуття закоханості одне в одного. І щоразу поспішати на зустріч із коханим, як на перше побачення.
Ви сильна жінка?
У чомусь я виявляю силу волі – вона загартувалась з роками. Але взагалі можу дозволити собі бути слабкою – поруч із сильною людиною, якій можна довіритися.
А коли важко, скаржитесь?
Не люблю, якщо чесно. Хоча іноді можу дозволити собі озвучити свої проблеми. Після розмови миттєво стає легше.
А Ви коли-небудь плачете?
Кажуть, вродливій жінці простіше працювати з чоловіками. Чи не помічали подібне за собою?
Краса для мене – річ суб'єктивна. Головне – чарівність. Акторка не повинна бути красивою. У ній має бути «манкість», харизма. Ось це важливо… У свій час мене бентежив мій довгий ніс. А потім я зрозуміла, що то невід'ємна частина мене. Якби мій ніс був іншим – це була б не я. Повірте, я не кокетую (усміхається ). Тож мені однаково комфортно у роботі і з чоловіками, і з жінками.
Як Ви захищаєтесь від заздрісників?
Потрібно правильно поводитися, щоб взагалі не було заздрісників.
А як складаються стосунки з шанувальниками?
Наскільки важливим для Вас є відчуття успіху?
Дивлячись, як до цього ставитись. Мені не 20 і не 25 років, коли зносить голову. Але успіх у артиста обов'язково має бути. Не можна бути ханжою і казати, що приємно бути пам'ятником нікому невідомому артисту. Це не вірно.
А що для Вас успіх?
Те, що ти зробив гідно, і глядачі помітили. Успіх приходить тоді, коли твоя робота озвалася в серцях. Ти розумієш, що твоя праця виправдана, – це ж чудово.
У вас є життєвий постулат?
Якщо ти чогось не досяг, то не дуже тобі цього хотілося. Якщо ти, дитино, хочеш бути кращим за всіх, тобі доведеться працювати, як нікому. І, мабуть, ще одне: «Якщо тобі щось не подобається, ще не означає, що це погано», - і я в це щиро вірю (усміхається ).