Історія бісеру, вишивки, бісероплетіння, фото

Нещодавно я зацікавилася історією бісеру, і виявилося, що у маленької бусинки напрочуд велика історія! Хто б міг подумати, що історія виникнення та створення бісеру, вишивки з нього, бісероплетіння налічує кілька тисячоліть. Маленька бусинка здатна розповісти нам про спосіб життя предків, їх смаки та звички. У руках майстра несе у собі певний настрій, зігріває душу.

Історія бісеру

Слово бісер походить від арабського «бусра», «бусер», і означає «фальшиві перли». Існує надзвичайно цікава легенда, яка розповідає, як намистинка з'явилася вперше. Згідно з нею, фінікійські купці перевозили з долини Нілу природну соду. Плили вони Середземним морем, і одного разу зупинилися на нічліг на пустельному піщаному березі. Щоб приготувати їжу, купці вирішили розвести вогонь і обклали багаття цілими шматками соди. А вранці знайшли в попелі від багаття твердий і блискучий злиток, прекрасний і чистий, як вода.

Так з'явилося скло, і було відкрито технологію виготовлення. Сталося це у IV тисячолітті до нашої ери. Цей факт підтверджують знахідки, виявлені археологами в Єгипті та на Близькому Сході. Трохи згодом, у III столітті до нашої ери почалося розвиватися виробництво скла у Китаї. А ось виготовлення безпосередньо бісеру почалося набагато пізніше, у I тисячолітті до н.е., коли винайшли склодувну трубку.

Тоді ж і почали виготовляти вироби із бусинок. Прикраси зі скла знаходять під час розкопок в Єгипті, Месопотамії, Індії, Греції. Згодом технологія виготовлення скла удосконалилася, майстри-склодуви навчилися фарбувати скло, робити його абсолютно прозорим.

У Європі виготовлення бісеру почалося впочатку сучасного тисячоліття. Спочатку в Римі, потім поширилося територією нинішньої Франції та Німеччини. Але центром виготовлення бісеру в Середньовіччі стала Венеція — багато століть вона єдина постачала Схід і Захід. До речі, бісер цінувався настільки дорого, що його обмінювали на золото, шовк і прянощі — був надзвичайно ходовим товаром.

Після відкриття Америки замість майстерень почали будувати цілі скляні заводи. Я впевнена, ви зрозуміли, чому: намисто, бісеринки користувалися величезною популярністю у тубільців. Обмін був взаємовигідним.

Довгий час основним постачальником бісеру була Венеція, яка суворо охороняла секрети виготовлення. Але незважаючи на те, що майстри, що видали технологію, могли втратити життя, поступово секрети виготовлення венеціанського скла поширилися Європою. І основним конкурентом Венеції стала Богемія (Чехія).

З давніх поховань.

Потрібно сказати, учні перевершили вчителів. Чеські майстри винайшли бісер, за якістю набагато кращою за венеціанську. Він був твердішим, легше оброблявся і шліфувався. До того ж, вони почали робити «лісове» скло, з гарним зеленуватим кольором.

Ох і гарний же був гранований богемський бісер! У XVII-XVIII століттях із нього робили намисто, стеклярус, каміння для вишивання.

Вам, мабуть, буде цікаво дізнатися, що бісер виготовляли не лише зі скла. У ХІХ столітті популярними були намистинки з металу — золота, міді, срібла.

Спочатку вироби з намистин могли дозволити собі лише багаті, заможні верстви населення. Але з розширенням промислового виробництва бісер став доступним і для простого народу, не втративши своєї художньої виразності та краси. І це дало новий напрямок у використанні бусинок.

Історія вишивкибісером та бісероплетіння

Пальма першості належить Франції. У XIX там почали прикрашати намистинами одяг. Розшивали не лише костюми, а й аксесуари – сумочки, шарфи, рукавички. А оскільки Франція завжди була законодавицею моди, то незабаром застосування стеклярусу та бісеру у створенні одягу та аксесуарів поширилося Європою.

Цікаві факти з історії бісеру

В історії бісеру багато цікавого, і я не можу не розповісти про це. Це зараз намистинка — звичайна справа. А колись крихітній скляній крапельці приписувалися чудодійні властивості.

Стародавні шамани та чаклуни буквально обвішувалися прикрасами – це підтверджують розкопки, зроблені археологами.
Жителі Африки, індіанці з Америки були впевнені, що намистини виганяють злих духів, тож нашивали їх на одяг. Індіанці прикрашали житла та предмети побуту — вважаючи бісер оберегом від злих сил.
Народи Африки мають ритуал посвяти в чоловіки. Обряд супроводжується проколюванням носа та вушних раковин, у які вставляються прикраси з бісеру. Прикраси з намистин спеціально виготовляють і для весільних обрядів.
Африканське плем'я зулусів використовувало намистини як повідомлення та листи.
Ви, напевно, бачили індіанців, прикрашених нитками намист на обличчі — носі, нижній губі, вухах. Таким чином вони оберігають отвори на голові від проникнення злих духів. Та що казати, у Стародавній Русі князі носили сережку у вусі (в одному) — з тією ж метою!
Імператор Індії, призначаючи собі наступника вручав йому браслет.
Пізніше, у середні віки, прикраси з бісеру стали символом добробуту та достатку. У Німеччині воїни носили його на знак доблесті.

Римський Золотий бісер.

З історіїприкрас із бісеру

Чи знаєте ви, що комір, як окраса, з'явився аж у XII столітті. На той час він був незвичайною прикрасою в одязі. Спочатку комір був суто жіночим атрибутом. А брошка, виготовлена з намистин, була необхідним предметом для застібання одягу. І лише пізніше її почали прикрашати, поступово зробивши витвором мистецтва.

У Середні віки, пояс, як прикраса, могли носити лише незаміжні дівчата та високопоставлені чоловіки.

У нас, в Україні, є своя історія бісеру, вишивки та бісероплетіння, я про неї розповіла в окремій статті.

Потроху заповнюється моя скринька історій.