Історія мікрофону
У 1917р. вченим з Америки Е.Венте був винайдений ще один тип конструкції мікрофона. Основою винаходу була мембрана, виконана з еластичного матеріалу, частіше тонкого металу. Звукові сигнали впливали на ємність конденсатора. Конденсатор повинен був перебувати під напругою, а коли відбувалася зміна ємності конденсатора – змінювалося напруження, що на виході давало звук.
Наступним кроком на шляху до створення сучасного мікрофона, який поєднав би в собі найкращі властивості від динамічних та конденсаторних, стали динамічні мікрофони. Така техніка значно відрізнялася за якістю лінійних характеристик, і при цьому мала альтернативні електричні властивості.
Ті мікрофони, які досі застосовуються у студійному записі звуку, були створені на основі винайдених 1924 року німецьких електродинамічних мікрофонів. Німецькі вчені Е. Гарлах та В.Шотка працювали над пристроєм, застосовуючи до нього закони фізики. Основа їх винаходу - тонка алюмінієва стрічка, що знаходиться в електромагнітному полі. Мінус такого пристрою полягав у низькій чутливості.
Вже наступного року радянські вчені З. М. Ржевкін і О. І. Яковлєв намагалися знайти альтернативу звукозаписующему устрою. Вони винайшли п'єзоелектричний мікрофон - на основі датчика тиску, який дозволяв записувати нижчі частоти.
Е. Венте і А. Террас (американські вчені) в 1931 винайшли мікрофон з вищим вихідним опором електричного струму. Сам винахід значно зменшилося у розмірах, що зробило його доступним для виробництва.
Удосконалення характеристик звукозаписної апаратури тривало. Тепер винаходи використовувалися не тільки з музичною метою, що призвело до порушення приватноїтериторію людини. У результаті порядок застосування підслуховуючих пристроїв було розглянуто на законотворчому рівні.
Свою універсальність та високочутливість зберегли динамічні мікрофони. Вони залишалися великих розмірів, оскільки мали у собі закріплений на мембрані постійний магніт та нерухому котушку. Це було першим поштовхом до винаходу ларингофонів та слухових апаратів.
На початку 20-х років ХХ століття японським ученим було винайдено електретний мікрофон. Принцип дії полягав у конденсатній конструкції. Як постійне джерело напруги і конденсатного облицювання виступала електронна пластина. Вчений Йогуті досяг високих показників опору конденсаторних одиниць. Довгий час такий мікрофон був недоступним через свою дорожнечу. Проте поява такого польового транзистора призвела до створення легких електретних мікрофонів.