Історія штукатурки

Історія штукатурки пов'язана з історією розвитку людства, вона з'явилася з потребою побудови будинків і необхідністю збереження в них тепла. Як вирівнювальне покриття її поява засвідчена у Стародавньому Єгипті ще 7000 років тому. У складі основної суміші були глина та обпалений гіпс.

Це був непоганий тандем з гіпсу - мінералу, що складається з водного сульфату кальцію і глини - осадової гірської породи, при замішуванні з водою утворює в'язкий матеріал, що зберігає форму при висиханні.

Поступово цей древній склад зазнав еволюційних змін: у різні роки він змінювався при введенні в суміш таких матеріалів, як подрібнене каміння, яєчний жовток, смола.

У дев'ятнадцятому столітті в Україні склад штукатурки кардинально змінився завдяки цементу, який дає поверхням особливу міцність і захист.

В даний час для виробництва цього будівельного матеріалу використовуються нові компоненти:

бітуми;
рідке скло;
цемянку (цегляний мелений щебінь);
клеї;
різні кислоти;
пігменти

Залежно від свого призначення штукатурні суміші бувають звичайні та спеціальні. Звичайними є покриття для вирівнювання поверхонь - фасадів, стін, стель У підвальних приміщеннях достатньо одного шару такого покриття, що повторює рельєф. Вони класифікуються за основною складовою речовини на:

Спеціальні склади, призначені для покриттів фасадів будинків, містять спеціальні добавки, що створюють стійкість до сонячних випромінювань, а також волого- та морозостійкість. Для вологих приміщень використовуютьцементні штукатурки з вапном.

Особлива сфера застосування - це створення напрочуд гарного декоративного покриття на стінах і стелях в приміщеннях, воно має ряд переваг:

чудові естетичні властивості;
легкість у догляді;
приховує деякі види дефектів та нерівностей;
не вицвітає і не блякне;
стійкість до перепадів температур та атмосферних впливів;
подібність із художніми роботами;
економічність.

Перед нанесенням цього матеріалу необхідно максимально очистити поверхню від жиру, олії та бруду. За допомогою таких розчинів можна не тільки надійно захистити споруди, але й підвищити звуко- та теплоізоляцію, зробити дерев'яні покриття пожежобезпечними.