Як Бог розподіляє духовні дари Чи дасть мені Бог той дар, про який я прошу
З послань до Римлян 12:3–8 і 1 Коринтян гол. 12 Ми можемо дізнатися, що вибір, кому і який духовний дар дати, залишається за Господом. Духовні дари даються для творення Тіла Христового (1 Коринтян 12:7; 14:12).
Святе Письмо не вказує, коли ці дари розподіляються. Більшість людей вважають, що вони даються на момент духовного народження (порятунку). Однак є деякі вірші, які свідчать про те, що іноді Бог дає духовні дари і пізніше. Тексти 1 Тимофія 4:14 і 2 Тимофія 1:6 згадують про дар, який Тимофій отримав під час свого висвячення «через пророцтва». Це, швидше за все, означає, що під час висвячення Тимофія один із старійшин говорив під впливом Святого Духа про духовний дар, який Тимофій мав отримати для свого майбутнього служіння.
Ми також знаємо з 1 Коринтян 12:28–31 і 14:12–13, що Бог (а не ми) визначає, які дари нам дати. Ці тексти також вказують на те, що не кожній людині буде надано особливий дар. Павло писав віруючим у Коринті, що якщо вони прагнули духовних дарів, то їм слід домагатися більш творчих дарів, таких як дар пророцтва (здатність нести Слово Боже іншим для їхнього творення). Навіщо б Павло говорив про це, якби вони вже отримали все призначене, і не було можливості отримати додаткові дари? Якщо навіть цар Соломон прагнув здобути мудрість від Бога, щоб бути добрим правителем для Його народу, то і ми можемо очікувати, що Бог надаватиме нам ті дари, які необхідні для користі Його Церкви.
Тим не менш, нам слід розуміти, що ці дари розподіляються відповідно до Божественного вибору, а не нашого власного. Навіть якби кожна людина щиро хотіла отримати дар пророцтва, Бог не давби його всім. Інакше, хто б тоді виконував інші функції на благо всіх частин тіла Христового?
Один момент безперечно зрозумілий – Божий наказ є і Божою можливістю. Якщо Бог наказує нам зробити щось (наприклад, свідчити, любити ближніх, навчати тощо), то тим самим Він дає нам можливість це здійснити. Деякі люди можуть бути не такими «обдарованими» для благовістя, як інші, але Бог закликає всіх християн до свідчення та учнівства (Матвія 28:18–20; Дії 1:8). Ми всі покликані ділитися євангелією, навіть якщо ми не маємо духовного дару. Посвячений християнин, який прагне вивчати Боже Слово і викладати його іншим, стане кращим учителем, ніж той, хто має особливий духовний дар викладання, але нехтує ним.
Отже, чи даються духовні дари нам під час навернення до Христа чи вони виростають протягом нашого життя з Богом? Як правило, духовні дари даються нам під час спасіння, але слід їх розвивати. Чи може бажання нашого серця розвинутись у духовний дар? Чи можна бажати певних духовних дарів? Текст у 1 Коринтянам 12:31 вказує нам прагнути «до найвищих дарів». Ми можемо просити у Бога духовного дару і докладати зусиль для власного розвитку в тій чи іншій галузі. У той же час, якщо на це немає Божої волі, то ми не отримаємо певний духовний дар, наскільки сильно ми не бажали б його. Бог нескінченно мудрий і Він знає, з яким даром ми будемо найпродуктивнішими для Його Царства.
Незважаючи на те, що ми можемо бути обдаровані тим чи іншим даром, всі ми покликані розвиватися в різних галузях, згаданих у Святому Письмі: бути гостинними, милосердними, служити один одному, свідчити і т.д. Якщо ми прагнемо служити Йому з любові, для творення інших на славу Йому, Він допоможе нам уце і винагородить нас (1 Коринтян 3:5–8; 12:31–14:1). Бог обіцяє, якщо ми будемо втішатися в Ньому, Він дасть нам за бажанням серця (Псалом 36:4–5). А це, безперечно, дасть нам можливість служити Йому, реалізуючи свій потенціал і одержуючи від цього задоволення.
Власники ресурсу Біблія Онлайн можуть частково або зовсім не розділяти думку цієї статті.