Як це робиться на Заході – закони про мітинги - Політична освіта
Але залишимо морально-етичні питання про свободу слова правозахисникам та подивимося, наскільки суворими є закони про мітинги в країнах Європи та, власне, США. Зрештою, дії влади, якими б жорстокими вони не були, регламентовані якраз законодавчою базою, і питання стоїть лише в їхній інтерпретації.
У Сполучених Штатах вимоги до проведення мітингів перебувають під юрисдикцією штатів. Практично у кожному штаті для проведення маніфестації потрібне отримання спеціального дозволу. Муніципалітет видає організаторам спеціальний сертифікат, який необхідно мати із собою у разі звернення працівників поліції. У деяких містах і штатах США муніципалітети можуть відмовляти у проведенні публічних заходів поблизу так званих "зон тиші", урядових кварталів, адміністративних будівель тощо, що спрямоване на забезпечення максимального рівня порядку та безпеки у місцях масового скупчення людей. Поліції США надано право чинити арешти або пред'являти певні вимоги до мітингувальників, у тому числі й вимогу "розійтися".
Проведення мітингів та демонстрацій у Німеччині регламентується законом «Про збори та ходи» 1953 року. Відповідно до закону для проведення мітингу чи демонстрації організаторам необхідно отримати дозвіл. Дозвіл для проведення мітингу чи демонстрації видається владою міста, а Берліні (т.к. Берлін має статус федеральної землі) - владою міста за погодженням з Управлінням поліції м. Берліна. Учасники несанкціонованих мітингів караються або штрафом, розмір якого визначається судом і залежить від рівня доходу громадянина (може становити 1 місячну зарплату, 1/2, 1/4 зарплати тощо), або можутьнести кримінальну відповідальність, що трапляється вкрай рідко.
У Франції Основним законодавчим актом, що встановлює порядок проведення демонстрацій, є Декрет-Закон 1935 зі змінами 1960 і 2000 років. Стаття 1 Декрету-Закону вимагає: "Про кожні збори, ходу, маніфестацію тощо в громадському місці має бути в обов'язковому порядку зроблено попереднє повідомлення". У Франції діють спеціальні нормативні акти, що визначають скупчення народу, які є демонстраціями. В КК Франції конкретизовано, що вважати "зборами". Демонстрація або маніфестація, про яку не було попереднього повідомлення, або заборонена (у порядку, встановленому законом) демонстрація у разі її проведення, або надання неповної або неточної заяви, здатної ввести в оману щодо мети та умов передбачуваної маніфестації, караються шістьма місяцями тюремного ув'язнення.
На перший погляд, законодавства країн практично не відрізняються один від одного та не порушують регламентовані Конституцією демократичні права та свободи. Як правило, в новинних повідомленнях ніколи і не виникають повідомлення про застосування сили поліцією на публічних зборах у центральній Європі, через що можна припустити, що всі казуси вирішуються швидко і якнаймирніше, без зловживання поліцією своїми повноваженнями.
Ситуація зі США, і з Фергюсоном особливо відрізняється від звичаїв континентальної Європи. Більшість жителів міста становлять темношкірі, більшу частину поліції ж – світлошкірі. І ні для кого не секрет, що расистські забобони нікуди не зникають навіть у такій на вигляд благополучній країні, як Америка.
Залишається лише сподіватися, що влада незабаром знайдуть спосіб вирішенняконфлікту і прийдуть до консенсусу із мешканцями міста. Однак подібна подія не має бути забута.