Як люди привчили кішок
Домашні кішки походять від своїх диких родичів, це мало для кого секрет, проте тепер вчені, провівши найбільш масштабне подібне дослідження, зробили важливе відкриття: виявляється, процес одомашнення кішки відбувався двічі.
Зважаючи на все, першими кішок стали приручати хлібороби Близького Сходу ще 9000 років тому.
Потім, через кілька тисячоліть, кішки з Стародавнього Єгипту почали на кораблях вирушати з торговцями в різні країни.
На думку вчених, до людських жител диких кішок залучили миші, які вдосталь водилися в зернових коморах. Це і започаткувало тривалі відносини між людьми і котячими.
«Процес приручення відбувався двічі, спочатку — на Близькому Сході, а потім значно пізніше — в Єгипті, — вважає доктор Ева-Марія Гайгл з Інституту Жака Моно в Парижі, яка керувала дослідженнями. — І вже після цього корабельні кішки успішно розселилися по всьому світу. Обидві ці генеалогічні лінії є у сучасних кішок».
Кішки не завжди були такими лінивими істотами, які безпритульно тинялися по дому, якими ми їх знаємо сьогодні.
Тисячоліттями вони працювали щурами на кораблях і в селянських господарствах, перш ніж повністю одомашнитися.
"Я б сказала, що кішки самі обрали людське суспільство, проте це був союз, взаємовигідний для обох сторін", - пояснює професор Гайгл.
У ході досліджень вчені витягли мітохондріальні ДНК (які передаються по материнській лінії) з останків більш ніж 200 давніх кішок, виявлених у похованнях вікінгів, на стоянках кам'яного віку та у гробницях фараонів.
Аналіз ДНК показав, що процес одомашнення кішок почався близько 9 тисячоліть тому на Ближньому.Сході, де розвивалося землеробство.
Можливо, саме фермери першими приручили кішок, а потім випадково чи навмисно стали брати їх із собою в дорогу, вирушаючи в далекі країни.
Друга хвиля одомашнення сталася вже у Стародавньому Єгипті. За часів Римської імперії кішки поширилися Європою, а потім, вже в епоху володарювання вікінгів, рушили ще далі.
Аналіз ДНК останків єгипетської кішки, виявленої в стародавньому порту вікінгів, наводить на думку, що до Північної Європи вони потрапили морським шляхом.
Цікаво, що кішки смугастого забарвлення (таббі) з'явилися лише у Середні віки. Аналіз ДНК свідчить про те, що ця мутація відбулася у західній Туреччині у XIV столітті.
З того часу за кілька сотень років кішки таббі поширилися по всьому світу, насамперед завдяки привабливому забарвленню, а не діловим якостям.
«До XIX століття селекційна робота з кішками, на відміну собак, практично велася, — каже доктор Гайгл. — Кішки і без того приносили користь, тож і міняти нічого не треба».
Сьогодні існує безліч порід кішок з різним забарвленням та вовною.
Серед них є такі екзотичні породи як бамбіно (безволоса приземка кішка) і корніш-рекс (виведена в Корнуоллі кішка з кучерявою шерстю і гончею тілом).