Як ми видаляли аденоїди і що з цього вийшло.
Лікарня мені сподобалася, вартість на той момент була близько 4 тис., вранці приїхали до 8 з усіма аналізами, о 9-й висмикнули, о 14-й вже виписали. Сама операція миттєва. Я засікла час, пройшло рівно 4 хвилини, як привели мого малюка. За цей час його провели довгим коридором, повели на другий поверх, довго вмовляли і ще чекали на медсестру, поки назад відведе. Сама операція - це розкрив рота, одним рухом руки відсікли одну мигдалику, поки не зрозумів закрити рота, відсікли другу. Ще дитину й вирвало за цей час.
Ішов він мовчки, закривши рот серветкою, маленький на тонких ніжках. У палаті заплакав і закричав, що я його обдурила і було дуже боляче, і йому розірвали рота. Просив подивитися йому в рот, чи все там добре! Обзивав усіх лікарів дурнями та придурками, але я була цьому рада, значить з головою все гаразд!
Я навіть не плакала, настільки була змучена дворічними постійними соплями та нічним стуканням ногами по ліжку, коли він не міг дихати. Сама свідомість, що аденоїдів більше немає, блокувало мої сльози, хоча я думала, що плакати буду страшно.
Потім його вирвало кривавими соплями, склянка за обсягом там точно була. Я злякалася, що відкрилася кровотеча, але лікарі сказали, що це не вона. Я суворо заборонила йому кричати, і час, що залишився, він виносив мені мозок як тільки міг. В цей час добре поспати, але моєму треба було стрибати і я намагалася його вкласти. В обід нас погодували та відпустили додому.
Який можна з цього зробити висновок, не знаю, прийняти рішення на видалення дуже нестерпно складно, але я рада що дитина дихає і я рада, що це зробили без наркозу.