Як проводять корпоративи у США та країнах Європи

Традиція святкувати з колегами по роботі існувала в Радянському Союзі (згадайте фільм «Службовий роман»). Після падіння «залізної завіси» ми дізналися, що іноземці не відрізняються від нас і теж знаються на веселощі. Деякі правила проведення корпоративних вечірок ми перейняли, деякі не прижилися через різницю менталітетів, тому, хоч наші культури досить близькі, різниця у підході до святкування таки існує.

Отже, як же організують корпоративи «у них»?

Насамперед зазначимо, що існують певні спільні риси, характерні і для американців, і для жителів Європи.

Вибір місця (в офісі, кафе, на природі, в боулінг-клубі тощо) та способу проведення свята вирішується голосуванням, в якому беруть участь усі члени колективу – від директора до комірника.
Не можна приходити з дружиною / чоловіком, подругою / другом.
Будь-який співробітник може відмовитись від відвідування корпоративу, проте, якщо це відбувається занадто часто, йому порадять поговорити зі штатним психологом компанії.
На урочистості слід дотримуватися певного етикету: не запізнюватися, не зловживати алкоголем, не пліткувати про колег та начальство. Флірт також не вітається. Чекати на закінчення вечірки не обов'язково, покинути її можна в будь-який час (після промови глави компанії).
З колегами відзначають далеко не всі свята (зазвичай ювілей компанії, випуск нової продукції тощо), тому корпоративи проводяться 1-2 рази на рік. Виняток – Різдво.

Тепер розглянемо особливості, властиві різним націям.

Америка (США, Канада)

Будучи прихильниками сімейних цінностей, американці вважають за природне запрошуватипрацівників з усім сімейством, та дітьми у тому числі (для них наймаються аніматори). Проведення свята довіряється спеціальним агентствам, тож усі – конкурси, меню, розваги – прораховано до дрібниць. Голови компаній намагаються зробити так, щоб співробітники різних відділів і люди, які працюють в інших філіях фірми, сиділи поряд і мали можливість познайомитись ближче.

Урочистість може відбуватися як у будівлі компанії, так і ресторані, будинку відпочинку або на природі. Вечірні вбрання не обов'язкові, більше того, директори та їхні дружини намагаються одягтися скромніше, щоб не бентежити бідніших співробітників, які не можуть дозволити собі купити одяг від кутюр.

Напиватися на корпоративах у Німеччині також не прийнято, проте у німецьких чоловіків збереглася традиція намагатися випити багато алкоголю, при цьому «не втративши обличчя». Особливих вимог до одягу не висувається.

Французи і тут вірні своїм принципам – нічого зайвого. Вони не прихильники урочистостей «з розмахом» – все досить скромно, без особливих розваг та запрошених співаків чи аніматорів. Але вбрання мають бути вечірні – у чоловіків строгі костюми або навіть смокінги, у жінок довгі сукні (можливо зі шлейфом).

Про те, що це не звичайна нарада чи підбиття підсумків, а вечірка, можна здогадатися лише за наявності легких закусок у залі, келихів з легким алкоголем у руках присутніх та шикарному одязі.

Чопорні, аристократичні англійці вміють веселитися, як ніхто. Дуже популярні тематичні костюмовані вечірки (у вікторіанському чи індіанському стилі, присвячені художнім творам). Особливим попитом користується «Аліса в країні чудес» Керролла.