Як соняшник в Україну прийшов

Насіння соняшника потрапило до нас так само, як картопля, помідори та кукурудза: після відкриття Колумбом Америки їх привезли до Європи іспанські конкістадори.

Спочатку соняшник вважали декоративною рослиною, і про користь насіння теж дізналися не відразу. Соняшники висаджували в садах і парках, а в Україні тільки в першій половині XIX століття їх почали культивувати на полях, у поміщицьких садибах. Одного разу їхнім українським селянам захотілося спробувати видобути з насіння соняшника олію, що він і зробив, використовуючи невигадливий ручний прес. Наприкінці XIX століття олія з насіння соняшника, смачна і недорога, була визнана не тільки в Європі, а й в Америці.

Батьківщина соняшника-Північна Америка. Археологічні розкопки підтверджують, що індіанці культивували цю рослину понад 2000 років тому. А деякі з них стверджують, що соняшник почали культивувати навіть раніше за пшеницю. У багатьох індіанських культурах соняшник використовувався як символ божества Сонця, особливо в ацтеків та отомі в Мексиці та в інків у Перу.

Перше насіння цієї рослини було привезено в Європу іспанцями, що поверталися з експедиції в Нову Мексику, і висіяні в 1510 в мадридському ботанічному саду, а перший опис соняшнику було дано Л'Обелем в 1576 під найменуванням «квітка сонця». Спочатку рослину почали вирощувати в садах як декоративну. Вважається, що з Іспанії соняшник проникнув до Італії та Франції, а до кінця XVI століття його вирощували в Бельгії, Англії, Голландії, Швейцарії та Німеччині. У середині XVII століття в Англії молоді кошики соняшника було модно варити і пекти на вугіллі, а потім їсти з олією та оцтом, як артишоки. У Німеччині у XVIII столітті соняшник вирощували вяк замінник кави, але це тривало недовго.

В Україну соняшник потрапив за Петра I, який, побачивши дивовижну заморську квітку в Голландії, розпорядився послати його насіння в Україну. Рослина вдало акліматизувалась і досі радує нас своїм сонячним квітом і смачним насінням.