Як стати зіркою BBC Proms - «Англія»
Weekly Російський Newspaper
Як стати зіркою BBC Proms
Спочатку була скрипка
Для Павла «музика» почалася добровільно. У шість років батьки, обидва новосибірські вчені, фізик та генетик, відвели його на концерт симфонічного оркестру. Скрипалька хлопчика буквально заворожила. «У 90-х, коли не було грошей, знайти гарну скрипку було складно, – згадує Павло. – Але ми її знайшли і я пішов до музичної школи на уроки скрипки та фортепіано».
До десяти Павло більше навчався грі на скрипці, а фортепіано було для розвитку. «Мій перший педагог Ольга Вікторівна Гвоздєва, з якою я займався фортепіано вісім років, винайшла метод, який, на жаль, мало використовується в Україні, – каже Павло. – Вона виходить із того, що більшість дітей приходять до музичної школи для загального розвитку, а не для того, щоб стати музикантами, і її мета – навчити їх любити музику, а не грати досконало два складні етюди. Я грав, не концентруючись на доведенні техніки до досконалості. Я грав більше, ніж однолітки, але не так віртуозно. Я вірю в цей підхід, тому що це виховує аудиторію для класичної музики, а нестачу бази можна подолати».
Через вісім років такого «вільного» навчання улюблена вчителька сказала, що настав час до іншого педагога. «Я був дуже засмучений, – зізнається Павло, – тепер бачу, що це героїчний вчинок, бо розлучатися з учнями, з якими склалися добрі стосунки, не любить ніхто. Проте вона перевела мене до педагога пітерської школи Ольги Михайлівни Панкової».
З новим учителем вони дві години працювали над кількома рядками. «Така детальна робота дратувала, – каже Павло, – але було й цікаво. Пам'ятаю, як ми працювали над Дебюссі та як менівідкривався світ звуків, які можна отримувати з фортепіано. Тоді я все ще вважав себе скрипалем і грав на фортепіано за принципом "не кидати ж". Павло не міг і подумати, що колись критики The Guardian назвуть його дивовижним піаністом, який за всієї віртуозності виконання зможе знайти емоції під грандіозною поверхнею творів Чайковського та Стравінського.
Москва VS Пітер
Вже через рік Павло наздогнав фортепіанних однолітків та потрапив до коледжу при Новосибірській консерваторії до легендарної Мері Симховни Лебензон.
«В Україні є поділ на московську та пітерську школи фортепіано. Пояснити, чим вони відрізняються, складніше, ніж пояснити різницю між католичеством та православ'ям (сміється). Пітерська школа більш інтелектуальна та вишукана, більше уваги приділяється уяві, московська ж – більш віртуозна та яскрава. Мій третій викладач – із московської школи. Вона заглядала під кожний палець, я вчився звертати увагу на несвідомі дії, стежив, тренував, розвивав. Розуміння того, що я не скрипаль, почало приходити до мене саме з нею. Кинути скрипку здавалося немислимим, але задоволення, яке я отримував від гри на фортепіано, було набагато більше».
Мої університети
2007-го така «московська школа» виявилася корисною і привела до Московської консерваторії, потім він навчався у Сергія Леонідовича Доренського. Якось Павло вирішив поїхати на майстер-клас британського професора Норми Фішер, її підхід припав йому до душі, і паралельно з навчанням у Московській консерваторії Павло вступив до Royal College of Music.
Живе звучання
Кар'єрні можливості з'явилися, коли 2012-го Павло виграв Honens International Piano Competition. Після перемоги Павлазапросили взяти участь у схемі для класичних музикантів ВВС – New Generation Artist. Щороку на схему обирають 6-7 музикантів, вона триває два роки та три місяці, музикантам надається можливість грати з оркестрами BBC, працювати у студії, брати участь у трансляціях. «Кількість людей, які в цій країні слухають класичну музику по радіо – неймовірно! Але ніщо не зрівняється з живим звучанням!»
Звучання Павла сьогодні відзначають британські критики: воно поєднує в собі не лише майстерність інтерпретації, почерпнуту з української школи, а й віртуозність та багатогранність його манери, що, на думку самого Павла, стало результатом знайомства з багатьма школами та манерами викладання гри.
Христина Москаленко Фото: Colin Way