Якщо дитина боїться залишатися одна
(3) (Почитайте малюкові, якщо він боїться залишатися один, тривожиться, коли мама кудись іде)
Жила-була велика мати-Кенгуру. І одного разу вона стала найщасливішою Кенгуру на світі, бо в неї народилося маленьке кенгурятко Кеня. Спочатку Кеня був дуже слабким, і мати носила його у своїй сумочці на животі. Там, у цій маминій сумочці,
Кені було дуже затишно і зовсім не страшно. Коли Кеня хотів пити, мама напувала його смачним молоком, а коли хотів поїсти, мама-Кенгуру годувала його кашкою з ложечки. Потім Кеня засинав, і мама могла тим часом забиратися в будинку або готувати їжу.
Але іноді маленький Кеня прокидався і не бачив поряд мами. Тоді він починав дуже голосно плакати і кричати доти, доки мама не приходила до нього і не клала його знову до своєї сумочки. Якось, коли Кеня знову заплакав, мама спробувала покласти його до своєї сумочки; але в сумочці виявилося дуже тісно і ніжки Кені не поміщалися. Кеня злякався і заплакав ще дужче: він дуже боявся, що тепер мати піде і залишить його одного. Тоді Кеня щосили здався, підтиснув коліна і проліз у сумочку.
Увечері вони з мамою пішли у гості. У гостях були ще діти, вони грали і веселилися, звали Кенгуреняша до себе, але він боявся йти від мами і тому, хоч йому й хотілося піти погратися з усіма, він усе-таки просидів весь час у маминій сумочці. Цілий вечір до них з мамою підходили дорослі дядьки і тітки і питали, чому такий великий Кеня боїться залишити маму і піти грати з іншими хлопцями. Тоді Кеня зовсім злякався і сховався до сумочки так, що навіть голови не було видно.
Вдень за днем у маминій сумочці ставало дедалі тісніше і незручніше. Кені дуже хотілося побігати зеленоюгалявині біля будинку, побудувати паски з піску, пограти з сусідськими хлопчиками та дівчатками, але так страшно було йти від мами, тому велика мама-Кенгуру не могла залишити Кеню і сиділа з ним увесь час.
Одного ранку мама-Кенгуру пішла в магазин. Кеня прокинувся, побачив, що він один, і заплакав. Так він плакав та плакав, а мама все не приходила.
Раптом у вікно Кеня побачив сусідських хлопчиків, котрі грали в салки. Вони бігали, наздоганяли один одного і сміялися. Їм було дуже весело. Кеня перестав плакати і вирішив, що він теж зможе сам, без мами вмитися, одягнутися та піти до хлопців. Так і зробив. Діти з радістю взяли його до себе в гру, і він бігав і стрибав разом з усіма.
А невдовзі прийшла мама і похвалила його, що він такий сміливий та самостійний.
Тепер мама може щоранку ходити на роботу і в магазин - адже Кеня вже зовсім не боїться залишатися без мами. Він знає, що вдень мама має бути на роботі, а ввечері вона обов'язково прийде додому, до свого коханого Кена.
Якщо дитина боїться залишатися сама. Терапевтична притча – казка. (Почитайте малюкові, якщо він боїться залишатися один, тривожиться, коли мама кудись іде)