Ятрогенні ушкодження сечового міхура, Діагностика інтраопераційного ушкодження
Ускладнення найчастіше виникають через пізню діагностику ушкодження та несвоєчасність лікування. До ускладнень ушкоджень сечового міхура відносять: наростаючу урагематому; флегмон тазу локалізовані абсцеси; сечовий перитоніт, сепсис спайкова кишкова непрохідність. При пошкодженні шийки сечового міхура, піхви, прямої кишки без своєчасного їх усунення розвиваються нетримання сечі, нориці, стриктури. Надалі такі ускладнення можуть вимагати виконання планової операції.
Розгалужена травма крижів, крижових корінців або тазових нервів призводить до денервації сечового міхура та порушення функції сечовипускання. Якщо причина дисфункції сечовипускання – порушення іннервації, то протягом певного часу можливе виникнення необхідності у катетеризації.
Ятрогенні ушкодження сечового міхура
Ятрогенні ушкодження сечового міхура можуть бути закритими та відкритими. Причини ятрогенних ушкоджень сечового міхура: катетеризація сечового міхура; бужування сечівника; оперативні втручання органів малого таза; рододопоміжні та гінекологічні операції; виконання операції Tension-free Vaginal Tape (вільною синтетичною петлею) ТУР сечового міхура та простати; герніопластика; ортопедичне лікування переломів кісток тазу аортостегнового шунтування; встановлення внутрішньоматкової спіралі.
Фактори ризику інтраопераційного пошкодження сечового міхура: погана експозиція або видимість операційного поля (велике новоутворення в області тазу, вагітність, ожиріння; тазова кровотеча, злоякісні новоутворення, недостатній операційний доступ або ретракція, погане освітлення), анатомічні деформації (рубці раніше;випадання органів малого тазу; уроджені аномалії; променева терапія; хронічне запалення тазових органів; ендометріоз; злоякісна інфільтрація; розтягнута або тонка стінка сечового міхура).
Діагностика інтраопераційного ушкодження сечового міхура
Ознаки інтраопераційного ушкодження сечового міхура: - поява рідини (сечі) в операційному полі; видима рана сечового міхура; поява повітря в сечозбірниках (при лапароскопічних операціях); поява гематурії. При підозрі на ушкодження сечового міхура під час операції виконують ревізію його стінок, вводять по катетеру індиго, розведений в 300 мл стерильного розчину ізотонічного натрію хлориду, з метою виявлення можливого підтікання сечі. У сумнівних ситуаціях виконують цистотомії для ревізії сечового міхура, яка дозволяє визначити, обсяг пошкодження та його відношення до осередків сечоводів. Симптоми ушкодження сечового міхура у ранньому післяопераційному періоді: гематурія, олігурія, підвищення рівня креатиніну сироватки крові, біль у нижній частині живота. У пізнішому періоді можлива поява симптомів подразнення очеревини, виникнення сечових запливів та нориці (рис. 8.9). При підозрі на ятрогенне ушкодження сечового міхура в післяопераційному періоді пацієнту показана висхідна цистографія.
Мал. 8.9.Цистоскопія (наслідки ятрогенної травми сечового міхура-везико-вагінальна свищ)
лікування:
• лікування ятрогенних ушкоджень сечового міхура, як правило, оперативне;
• принципи лікування такі ж, як і при неятрогенні;
• показання до лапароскопічної корекції при ушкодженнях, що виникли безпосередньо під час виконання лапароскопічної операції: незначні ушкодження; урологволодіє технікою лапароскопічних операцій на сечовому міхурі; гарна експозиція та видимість операційного поля; немає ризику пошкодження сечоводів або шийки сечового міхура.
Якщо ушкодження виявлено із запізненням або виникли ускладнення, лікування підбирають індивідуально з урахуванням стану пацієнта та часу, що минув з моменту ушкодження. У деяких випадках потрібне багатоетапне лікування з тимчасовим застосуванням надміхурового відведення сечі.