Йоханнес Бе Справа не в психології
Норвезький біатлоніст Йоханнес Бе після бронзи в естафеті на етапі Кубка світу в Антхольці розповів, чому пропустить етап у Канаді, поскаржився на однакові питання журналістів і натякнув, як можна буде його обіграти наступного сезону.
— Отже, результатом ви все-таки задоволені?
- Чому б і ні. Ми непогано виглядали, потрапили на п'єдестал і ввели в оману всіх, хто забув заглянути у стартові склади перед початком перегонів.
— Що ви маєте на увазі?
— Ну мене весь день називали Тар'єю: і журналісти кілька разів плутали, і вболівальники з трибун кричали ім'я мого брата. Але з Тар'єю трапляється те саме, тому я ніколи не ображаюся, можу тільки пожартувати у відповідь. Ми брати, обидва спортсмени, тож нічого страшного.
— Та й результати можуть дезорієнтувати: у двох гонках ви з братом чергували третє та восьме місця.
— Знаю, кумедно вийшло. Але поки Тар'їй відпочивав на пару з Емілем, я взяв ще одну бронзу разом із командою.
— Перельоти між континентами на наступні етапи не вплинуть на набрані кондиції?
— Я не їду на етап у Канмор, але прилетю до Преск-Айлу. Найкласніше, що зараз на мене чекають два спокійні тижні — невелика перерва буде якраз. А у Штатах ми житимемо виключно за європейським часом: дуже важливо, щоб не було жодних змін у нормальному ритмі дня. Тому ми вставатимемо і лягатимемо спати в той же час, що і вдома.
— Чому ви вирішили поїхати лише на американський етап?
— Як було ухвалено рішення, що ви пропустите етап у Канаді?
— У норвезькій команді ніхто не примушує тебе до того, щоб поїхати на етап чи пропуститийого. Кожен вирішує сам, що важливіше і правильніше у той чи інший момент. Якби я хотів полетіти на Канаду, я так і зробив би, але я не хочу. Тренери ставляться до наших рішень з повагою, тому що ми одна команда, і ніхто не примушуватиме тебе робити те, що тобі не хочеться. Не треба далеко ходити за прикладом: в естафеті не бігли Еміль і Тар'ї, вони обидва відчували себе недостатньо добре для того, щоб бігти гонку, тому пропустили старт.
— Чим ризикує спортсмен, коли вирішує пропустити гонку чи цілий етап?
— А що треба буде робити, щоб обігравати вас?
— Ха, доведеться постаратися. Сподіваюся, що я зможу довести стрілянину до досконалості і тоді подивимося, якими будуть результати, і що мені зможуть протиставити суперники.
— Чи означає основне завдання на наступний сезон — це бездоганна стрілянина?
- Саме. Поки що я не можу похвалитися стовідсотковими результатами, тож треба ще попрацювати. Але точно можу сказати, що тут справа не в психології, з цим у мене немає проблем. Думаю, що мене просто переповнює енергія, і я нічого не можу з цим вдіяти, хочеться рватись у бій, повертатися у гонку. Я не загострюю увагу на статистиці на кшталт часу на рубежі після кожної гонки, тому що важливіше мати загальне уявлення про зміни за триваліший проміжок часу, ніж один день між змаганнями. Хоча мені здається, що в останніх перегонах я стріляв дійсно швидко.
— А потім також швидко втекли роздавати інтерв'ю.
— Не сказав би, що після естафети було багато інтерв'ю та й усі вони як одне.
— Сумуєте з провокаційних питань?
— Не те, щоб, просто в цих розмовах зовсім нема пристрасті: одні й ті самі питання, й одні й ті самі відповіді. Навітьнаші норвезькі журналісти щось засмутилися: чи втомилися, чи бережуть енергію до чемпіонату світу. Але великі перегони ще попереду, тож буде, про що поговорити, з ким пожартувати та посміятися. Ми з братом дуже любимо інтерв'ю, які не схожі на рутину, а скоріше на шоу у прямому ефірі. Сподіваюся, в Осло ми матимемо гідний привід стати героями такого шоу.