Карти – це зло
Ігрові карти в наш час дуже поширені. Майже в будь-якій частині світу, де б ви не знаходилися, ви з легкістю знайде місцеве казино, або кампанію, що просто сидить на вулиці, відпочиваючих людей на пляжі, яка грає в карти. До гравців також можна включити і школярів. З них ніхто не підозрює і не замислюється, що карти можуть нести за собою прокляття. Проведене особисто мною опитування на тему "Карти - це зло. Чому?" показав, що більшість людей не християн вважають карти злом саме тоді, коли в карти грають на гроші або ще на щось, що робить її азартною грою. А якщо гра просто так, то це абсолютно нешкідлива гра, вважають гравці. Однак проведене опитування серед християн дало чітку відповідь: "Карти - це зло". Тільки не один із опитаних не зміг дати відповідь чому.
У карти у нас грають скрізь. Але мало хто знає, яку згубну силу вони мають для душі людини.
Захоплення картами розвиває пристрасне бажання переваги над суперниками і служить розвитку гордині.
У разі поразки гравець впадає у роздратування, гнів і навіть лють, або зневіру, розпач, самогубство. Часто карткові ігри закінчуються обманом, бійками, втратою майна, вбивством.
Карти розбещують душу людини, і тому є улюбленим заняттям чаклунів, шулерів, ворожок, злодіїв, п'яниць. А для християн вони становлять особливу небезпеку, тому що позбавляють життя вічного
Почнемо з самого початку, з передбачуваної історії походження карток.
Існують різні припущення походження ігрових карт. Перша теорія, що перші ігрові карти з'явилися у Східній Азії, а в Кореї та Китаї з'явилися вже у XII столітті. Друга теорія каже, що карти були винайдені в Китаї 1120 р. Навіть була така теорія,що вони не були винайдені у Франції для забави недоумкуватого короля Карла VI, після чого її назвали легендою. Є ще одна єгипетська версія походження карток, розтиражована окультистами. Вони стверджували, що в давнину єгипетські жерці записали всю мудрість світу на 78 золотих табличках, які зображалися також у символічному вигляді карт. 56 з них - "Молодні Аркани" - стали звичайними гральними картами, а 22 "Старші Аркани", що залишилися, увійшли до складу загадкової колоди Таро, яка використовується для ворожінь. Цю версію вперше оприлюднив у 1785 році французький окультист Еттейла, а його продовжувачі французи Еліфас Леві та доктор Папюс та англійці Мезерс та Кроулі створили власні системи інтерпретації карт таро. Назва ця нібито походить від єгипетського "тарош" ("шлях царів"). Скільки версій та припущень не було, ніхто точно відповісти на це питання не може. Зображення на картах таро мають складне тлумачення з погляду астрології, окультизму та алхімії, тому традиційно таро пов'язується із «таємним знанням» і вважається загадковим.
Що ж означає зображення звичайних ігрових карт. На це питання також є чимало припущень.
У XV столітті у Франції встановили той тип карт, який існує й досі. Вважається, що масті карт символізують чотири найголовніші предмети лицарського побуту: трефи – меч, піки – списи, бубни – прапор та герб черви – щит. Існує також інша теорія, що карти є знаряддям без узагальнення, за допомогою якого людина неодмінно входить у контакт з демонами - ворогами Бога. Усі чотири картежні масті мають на увазі не що інше, як хрест Христів разом з іншими і шанованими у християн священними предметами: списом, губкою і цвяхами, тобто все те, що було знаряддям страждань і смерті Христа.
Етимологія слів, що позначають карткові масті, у різних довідниках або взагалі наведена, або викладена досить невиразно. Багато суперечок викликає походження назви масті "трефа": чи походить вона від слова "трефоль" - назва рослини трилисник або все-таки від слова "треф" - поганий, некошерний (В. Даль, "Тлумачний словник")? У народі ж трефову масть називають "хрестами". Багато християнських дослідників так і вважають, що трилисник, зображений на картах цієї масті, є не що інше, як символ хреста - хреста, на якому був розіп'ятий Ісус Христос. Пов'язані з стражданнями Спасителя на хресті та позначення інших мастей. "Віні" або "піки" - спис, яким був прободний Ісус. "Черви" - губка на тростині, наповнена оцтом, піднесена воїнами Христу. "Бубна" - чотирикутні капелюшки кованих цвяхів, якими були прибиті руки та ноги Спасителя.
Існує також припущення, що колода – не випадковий набір карт. 52 карти відповідають числу тижнів на рік; 4 масті - це чотири пори року; у кожній масті 13 карт, стільки ж тижнів у кожній порі року; сума всіх очок 52 карток становить 364, тобто число днів на рік без одного.
Особливі карти були у Німеччині. Крім короля, пані та валета, існував лицар. Повна колода карт у Німеччині містила не 52, а 64 карти, серед яких були козирі: диявол, смерть тощо.
Карткова гра є однією з найзабороненіших ігор у світі. В Україні карти з'явилися на початку XVII століття. До середини цього століття вони вже набули популярності як „шляху" до злочинів і розпалювання пристрастей. В „Уложенні" 1649 р. за царя Олексія Михайловича наказувалося з гравцями чинити так, „як писано про татків", тобто бити їх батогом і позбавляти пальців та рук шляхом відрубування. „Указом” 1696 р. приПетре I наказувалося обшукувати всіх запідозрених у бажанні грати в карти «і в кого карти виймуть, бити батогом». Ці каральні санкції та подібні подальші були зумовлені витратами, пов'язаними з розповсюдженням азартних ігор. Поряд із ними існували так звані комерційні карткові ігри, а також використання карт для показу фокусів та розкладання пасьянсів. Розвитку „невинних” форм застосування карт сприяв указ Єлизавети Петрівни від 1761 року про поділ вживання карт на заборонене для азартних ігор і дозволене для комерційних ігор.
Розвиток карт у світі продовжується, карти мають настільки сильний дух залежності та азарту, що люди не в змозі зупиниться, діти починають грати все раніше, а батьки це допускають. Після всіх наведених фактів або припущень, хід їхньої історії, стає зрозуміло, що походження ігрових карток не тільки не чисте, граючи в карти, ми також можемо надсміятися над стражданням Господа. Грати в карти страшний гріх і, на жаль, багатьма не усвідомлений. У багатьох країнах карти вважаються допустимою грою серед християн. Як Бог дивиться на це, і чи чекає на цих людей вічне життя після смерті? Якщо ви справжній християнин, то навіть під сумнівом гріховності карт ви все одно відкладете цю марну гру в бік.
Підготував В. В. Чернявський.
Спеціально для газети "Християнський світ"