Казка Кот-разбойник - Іспанська народна казка - читати текст онлайн безкоштовно
Казка "Кіт-розбійник"
Був собі у світі кіт, якого звали Місіфус. Такий розбійник, що всі тремтіли перед ним від страху. Він тільки й знав, голодним, відбирати їжу в інших котів. І так усім набрид, що сусіди-коти поскаржилися на нього старості-алькальду свого котячого села.
Алькальд, особа гідна і справедлива, вислухав скарги і, погладжуючи густі вуса, суворо глянув на Місіфуса і сказав:
- Іди геть із нашого села і не повертайся доти, доки не відчуєш у собі бажання бути слухняним і порядним.
Місіфус пішов, але чесно жити не став, а став розбійником. Озброєний двома пістолями, він перехоплював мандрівників і грабував їх.
Скоро такого страху напустив на всю околицю, що ніхто не наважувався ходити там.
Дійшло до того, що й грабувати вже не було кого. Так Місіфус ледь не помер з голоду.
Тоді почав він нападати на селянські садиби та курей. Хитрий-прехитрий був поганець, крав курей з-під самого носа у сторожових собак, що стеріг курники. Здавалося, що Місіфус так і далі буде бешкетувати. Але одного разу він зазіхнув на Кукі-Муки, Найкращу курочку-несучку Хуана-орача.
— Не уникнути цієї курки моїх пазурів, — поклявся сам собі Місіфус, побачивши Кукі-Мукі з високого паркану, куди щойно виліз.
У Хуана-орача був найкращий на всю околицю пес-сторож. Жоден кіт не наважувався навіть наблизитися до курника, який охороняв Дік.
– Нічого, нічого, Кукі-Мукі, – про себе сказав Місіфус. – Я вже знаю, як провести твого сторожа.
Перевдягся він звичайним мандрівником, прикинувся слухняним домашнім котиком і пішов до Діка.
- Твій двоюрідний брат, пес Роке-пастуха, попросив мене, щоб я передав тобі цю смаженусардельку, - сказав він, привітавшись.
Дік навіть почервонів від насолоди.
- Заходь, заходь, - запросив він Місіфуса у двір. – Поласуємо разом.
– Дякую тобі сердечно, але нема часу, дуже поспішаю, – відмовився Місіфус.
А сам тим часом сховався за товстим деревом і почав чекати, бо знав: з'їсть Дік сардельку, одразу нападе на нього сон. Так і сталося.
Даремно Кукі-Мукі кудахтала і била крилами, закликаючи на допомогу, даремно кинулися її рятувати сусідки-кури: Місіфус спритно схопив її пазурами і миттєво втік, залишивши лише легкі пір'їнки.
Коли дружина Хуана-Ората побачила, що Місіфус тікає з її кращою куркою, а Дік блаженно похропує, вона страшенно розлютилася. Схопила палицю і довелася будити нею Діка, примовляючи:
– Ось тобі за смачну сардельку, ось тобі за те, що безпробудно хропів, ось тобі за те, що найкращу курку-несучку проворонив!
- Я більше не буду, більше не буду! – благав Дік.
І вирішив він помститися коту-розбійникові за зухвалий обман.
Зміцнівши, зібрав Дік усіх псів-сторожів подвір'я, куди лазив Місіфус.
– Ганьба нам, – звернувся до них Дік, – терпіти наруги від одного нікчемного кота! Ми, благородні пси, маємо постояти за свою честь! Так поставимо ж негіднику Місіфусу!
- Задамо! – дружно вигукнули пси. Марно намагався Місіфус сховатись у густому лісі. Пси-сторожа на чолі з Діком знайшли Кота й таку ганчірку йому влаштували, що місця живого на ньому не залишилося, – Ось тобі за найсмачнішу курку! А це за те, щоби ще не захотілося! – засуджували вони.
Після такої прочуханки Місіфус ледве дістався рідного села і почав просити кота-алькальда:
– Якщо візьмете назад, обіцяю, що ніхто ніколи на мене більше не поскаржиться. Таквоно і сталося.
Місіфус завжди поводився добре, був чесним, працьовитим і слухняним. Кажуть, що з того часу він і в рот не брав курятини.
Читайте також народні казки:
Селянин та молоді сеньйориСелянин та молоді сеньйори Селянин жив у селі, а король — у столиці, в.
Хто стукає?Хто стукає? У лісі, в маленькому будиночку, що покосився, жила бабуся. Щоб якось.