Кінські бої
Ці кінські бої сталися нещодавно, в Тболі, на півдні Філіппін, як частина щорічного свята місцевої культури Сеслонг.
У давні часи кінські бої користувалися популярністю в Норвегії та Ісландії: чим жорстокіше жеребець лягався і кусався, тим більше слави випадало на частку його власника.
Спочатку бої коней могли бути частиною культу бога родючості Фрейра (якому були присвячені коні), і в останні часи в Норвегії їх пов'язували зі святом врожаю.
Саги дають виразну картину кінських боїв Ісландії. Жеребців виводили на луг, де збиралися юрби глядачів. Тут же знаходилися стриножені кобили, що мало збуджувати жеребців. Їх випускали парами, і поряд з кожним конем бігла людина, озброєна палицею, щоб поганяти коня, якщо той починав поступатися.
Заборонялося використовувати ціпок проти коня супротивника, але, звичайно, це правило часто порушувалося. Типовий у цьому відношенні епізод із «Саги про Торстейна Біта»:
Торстейн і Торд змовилися влаштувати бій молодих коней. Під час бою кінь Торда погано кусався. І ось Торд, коли йому здалося, що кінь його здає, сильно вдарив по морді коня Торстейна. Побачивши це, Торстейн теж ударив коня Торда, ще сильніше, і кінь Торда кинувся тікати, а люди все завулюлюкали. Тоді Торд стукнув Торстейна жердиною, і удар прийшов у брову, тож око все запливло».
Зважаючи на все, кінські бої в Ісландії проводилися регулярно, у певних місцях та у певний час, наприкладпісля тингу; іноді на тингах відбувалися й інші змагання. Відомий випадок, коли було обрано суперників, які представляли певні області.
У пізніші часи у Норвегії між сусідніми областями існувало запекле суперництво. Тут за кінськими боями прямували дикі стрибки на неосідланих конях; їздяки стьобали не тільки коней, а й один одного і нерідко для вражаючого фінішу змушували своїх коней зістрибнути на скелі.
А ось сучасні Філіппіни:
Кінські бої у Філіппінах — це не лише жорстокий спорт, де люди роблять дорогі ставки, програють та виграють цілі статки, а й, незважаючи на незаконність, ще й приманка для туристів.
Змагання являють собою бій двох молодих жеребців. Битва триває доти, доки один із жеребців не переможе іншого або поки один із коней не вб'є іншого.
Під час бою селяни роблять грошові ставки на того коня, у якого, як вони думають, більше шансів на перемогу.
Під час бою поряд, через спеціальну систему кілець, прив'язується молода кобилиця, через яку, власне, і б'ються жеребці.
Битви жеребців на Філіппінах були офіційно заборонені в 1998 році, але, як і раніше, в різних сільських районах продовжують нелегально влаштовуватися такі бої.
Сотні глядачів юрмляться на круглій арені в Тболі, де відбувається кривава битва двох жеребців.
Два жеребці борються один з одним за кобилицю, прив'язану відразу. Через це боротьба стає ще злішою.
Боротьба між тваринами іноді буває настільки жорстокою, що жеребці виривають один одному очі.
Жеребці зло впиваються зубами один вдруга, щоб здобути перемогу над суперником.
Кобила залишається пов'язаною, поки один із жеребців не доведе свою мужність. Бій закінчується, коли один із коней перемагає іншого або вони б'ються до смерті.
Пил виривається клубами з-під тварин під час жорстокого бою. Сотні глядачів, у тому числі маленькі діти, зібралися для того, щоб подивитися криваву битву коней у Тболі. Місцеві жителі боролися за краще місце, підіймаючись нагору для кращого огляду.
Жеребець став дибки, щоб боротися з противником. Пил вилітає з-під копит. Глядачі на трибунах роблять під час бою коней ставки.
Один жеребець вп'явся зубами в шию іншого коня. Чорний жеребець відбивається, намагаючись схопитися за гриву свого супротивника.
Місцеві жителі залізли на дерева, що оточують кільце арени, щоб краще побачити боротьбу.
Судді стали в обручку, щоб керувати кіньми під час бою.
Місцеві називають це спортом, а весь світ – кривавою бійнею. Але вдіяти нічого не можуть — заважає сильна корупція та відсутність місцевого державного контролю. Ця дика забава поширена на Філіппінах та деяких регіонах Китаю. Незважаючи на спроби заборонити кінські бої, ця розвага стала дуже популярною. Переможених коней зазвичай пускають на барбекю, яке продається після бою.
А ось бої в Китаї:
Китайці ось уже понад 500 років проводять бої жеребців, спокійнісінько роблячи ставки і укладаючи парі, поки тварини за допомогою зубів та копит борються один з одним. Поєдинки дуже жорстокі і без крові (а то й каліцтв)практично не обходяться. У дикій природі такі бої нерідкі, але вони виправдані: так звірі борються за самку чи місце у клановій ієрархії. Бій проходить до тих пір, поки один з коней не впаде або не втече. За часом це зазвичай займає від 10 хвилин до півгодини.
Особливо популярні бої під час літнього свята врожаю.
З нагоди початку року у Китаї пройшли традиційні кінські бої. Цей ритуал є давньою традицією народу мяо, що проживає на півдні країни.
Варто зауважити, що з боку видовище виглядає дуже жорстоким і навіть жахливим.
Згідно з ритуалом, якому вже понад 500 років, під час боїв, жеребці кусають один одного, іржуть і б'ють копитами. Глядачі у свою чергу підбадьорюють своїх чотирилапих вихованців радісними криками.
Захисники тварин мають намір боротися із давньою традицією, вони вважають такі змагання насильством над тваринами.
А ось жителі сіл, у яких досі влаштовуються кінські бої, не уявляють свого життя без цієї розваги. До речі, власнику коня-переможця виплачується приз у 500 китайських юанів.