Кислотні дощі в Європі
Оскільки кислотні забруднювачі можуть переноситися вітром на багато сотень кілометрів, то викинуті в одній країні, вони можуть пролитися кислотним дощем в іншій.
У межах Європи, емісія забруднювачів повітря помітно варіює, залежно від багатьох факторів, таких як чисельність населення, ступінь індустріалізації, обладнання, що застосовується для контролю за забрудненням, кількості автомобілів на дорогах і політики ставлення до проблем навколишнього середовища.
У Європі, кількість забруднювачів, що виділяються (двоокис сірки і оксиду азоту) по країнах виявилася відмінною від тієї кількості, яка виділяється у вигляді кислотних відкладень. Деякі країни виділяють невелику кількість забруднювачів, а одержують у вигляді кислотних опадів у кілька разів більше. Це такі країни як Норвегія, Швеція, Австрія та Швейцарія. Інші країни, такі як Болгарія, Італія, Чехія та Великобританія виділяють більше забруднювачів, ніж осаджується в їхній країні, через переважні напрями вітрів.
Кислотні опади в Канаді та Британській Колумбії.
Проблема кислотних відкладень у Канаді має тенденцію локалізуватися на схід від кордону Манібору та Антаріо. Ця частина Канади має багато промислових підприємств, які є причиною викиду кислотних речовин в атмосферу. Цей район також під впливом забруднень промислових регіонів сходу Сполучених штатів.
Дослідження показали, що майже половина кислотних відкладень, що випадають у південній частині Канади, є результатом продуктів згоряння на виробництвах семи штатів: Огайо, Індіана, Пенсільванія, Іллінойс, Міссурі, Західна Вірджинія та Теннесі.
Середовище західного узбережжя Ванкувера та прибережні гірські області мають найменший потенціал для нейтралізації.
Великі кількості кислотоутворюючих забруднень виробляються у Британській Колумбії. Більшість викидів оксидів азоту походить від спалювання палива транспортними засобами. Багато промислових підприємств у Британській Колумбії викидають в атмосферу двоокис сірки, включаючи підприємства, що переробляють природний газ, папероробні заводи, плавильні заводи, нафтоочисні заводи та енергетичні станції. Дані від реєструючих станцій з кількох міст показують, що рівень сульфатних виділень із цих джерел значно нижчий за східно-канадський стандарт, створений для захисту помірно чутливих водних систем. Вимірювання кислотності показують, що опади, що випадають у Британській Колумбії, загалом мають pH приблизно рівне pH природної дощової води без забруднювачів. У результаті загальна перевірка по провінції 750 озер у період між 1977 і 1986 роками виявила кислотними 10 озер. Наступна перевірка цих 10 озер показала, що їхня кислотна природа має природне походження.
Контроль промислових викидів
Кислотні викиди двоокису сірки та оксидів азоту виробляються багатьма промисловими джерелами внаслідок процесу згоряння. Промисловість також виробляє виділення оксидів азоту, що сприяє збільшенню кислотності опадів, що випадають. Автотранспорт є основним джерелом виділення оксидів азоту Прикладом технології попереднього контролю (видалення сірки до спалювання) можуть бути очищення вугілля та десульфаризація нафти. Іншою очисною технологією може вважатися зміна конструкції бойлера та оснащення його обладнанням, FBC (pressurized fluidized bed combusts), що дозволяє видаляти сірку з вугілля в процесі спалювання.
Іншим процесом, що дозволяє видалити двоокис сірки при спалюванні, єІнтегрований Цикл Комбінованої Газифікації. Вугілля газифікується під тиском сумішшю повітря та пари, що призводить до утворення газу, який потім спалюється для отримання електрики.
Одним із методів контролю, що застосовуються після процесу спалювання, (видалення сірки після спалювання) є димохідна десульфаризація газу (FGD, Flue Gas Desulfurisation).
У 1979 році Економічна комісія ООН з Європи (UNCE) розробила Угоду про Великомасштабне Транскордонне забруднення в 1985 році більшість членів Європейської економічної Комісії ООН прийняли протокол про скорочення Сіркових Викидів, в якому погодилися знизити рівень викиданої в атмосферу двоокису 9 виходячи із рівня 1980 року. Ця угода була названа клубом 30%. Усі країни, які підписали цей протокол, досягли такого рівня скорочень і багато країн, які не брали участь у протоколі, досягли такого ж зниження.
У 1988 році в Європейському співтоваристві було випущено директиву, яка вимагала від електростанцій зниження рівня викиду двоокису сірки та оксидів азоту. Існує взаємозв'язок між викидами сірки та азоту, кислотними опадами, підвищення кислотності вод та зниження рівня лужності в них.