Книга Підйом Іспанської імперії
Онлайн книга «Підйом Іспанської імперії. Річки золота»
Протягом року або двох була накреслена офіційна карта Нового Світу, названого «Падрон Реал», яка регулярно перевірялася ще раз картографом, щоб потім її можна було продавати.
Чесно кажучи, Кадіс з його великою затокою мав набагато доступнішу гавань, ніж Севілья. Кораблі, що залишали Севілью, повинні були пройти повз небезпечні мілини Санлукара-де-Баррамеда, а подорож звідти вгору річкою Гвадалквівір до Севільї була важкою. Однак Севілья мала безліч переваг. Її було легше захищати від піратів, ніж Кадіс, що знаходився на півострові, та й до центрів внутрішньої торгівлі Кастилії вона була ближчою. Товари, затребувані поселенцями на Карибах – вино, борошно, оливкова олія – набагато легше було отримати в Севільї, ніж у Кадісі, де й землі до ладу не було. Порти Ріо-Тінто, такі як Палос або Могер, були надто маленькими і надто близькими до кордону з Португалією, щоб стати альтернативою, – кров'ю і потім золото з легкістю можна було звідти провезти контрабандою до Лісабона, якби Каса знаходилася там. Тож протягом двохсот років Каса-де-Контратасьон перебувала у Севільї. І протягом цих двохсот років щоразу постріл з гармати означав, що протягом шостої години віддасть швартові каравела з вантажем для Індій. Вона сплавиться Гвадалквівіром до Санлукара і потім вийде в море.
Усіх індіанців слід було спонукати одягатися пристойно, заборонялося богохульство – це було наказом як щодо іспанців, і індіанців. Усі платили податки та подати. Усі фієсти ставали християнськими святами, купання голяка було заборонено. Усіх індіанців мали хрестити і радити їм, яккраще позбутися своїх язичницьких звичаїв. Для захисту самих індіанців вони мали права продавати поселенцям свою власність .