Коли дитина звикне до садка Країна Мам
І як допомогти йому пережити стрес.
Середній термін адаптації до дитячого садка, на думку фахівців, становить у ясельному віці 7-10 днів, у 3 роки – 2-3 тижні, у старшому дошкільному віці – 1 місяць. Словом, чим старша дитина, тим довше вона звикає до нових умов. Психологи вважають, що особливості звикання дитини до нової обстановки залежить від багатьох чинників: від типу нервової системи та стану здоров'я, особистісних рис, сімейної атмосфери, умов перебування у дитсадку. Найбільші труднощі в адаптації відчувають діти з ослабленим здоров'ям, що швидко втомлюються від шуму, насилу засипають днем, мають поганий апетит. Важко звикають до дитсадка надмірно опікувані діти, які мають навичок самообслуговування, тривожні. Легше пристосовуються до нових умов сангвініки та холерики, важче – флегматики та меланхоліки.
Батькам важливо знати, що деякі діти так не можуть звикнути до дитячого садка. Тривожними сигналами, що говорять про емоційне неблагополуччя дитини, про те, що вона сильно страждає в умовах дитячого садка, важко переносить розставання з матір'ю, служать стійке небажання відвідувати дитячий садок, плач, примхи вранці, часті хвороби, поганий апетит. У старшому дошкільному віці у погано адаптованих дітей можуть з'явитися нервові симптоми як гризіння нігтів, тиків, заїкуватості.
Помилки батьків у реакції на стрес дитини
Іноді буває, що батьки йдуть шляхом найменшого опору та реагують на дитячий стрес так, як зручно їм самим. Наслідки цього можуть бути різні – від шкідливих звичок до емоційної інвалідності та хронічних хвороб у дорослому віці.
Найчастіше батьки роблять 3 помилки:
1. Залишення дитини віч-на-віч зі стресом
Якщо дитина постійно відчуває стреси, з якими не в змозі впоратися, і батько не намагається допомогти їй, а залишає віч-на-віч із переживаннями, підвищується ризик виникнення тривожності, страхів, дратівливості, у крайньому випадку — депресії, неврозів та інших психічних захворювань.
Зазначимо також, що залишаєте ви дитину віч-на-віч зі стресом не тільки в тому випадку, коли мовчки ігноруєте те, що відбувається, але і також коли недооцінюєте переживання дитини. Таке можливо, коли ви кажете, що всі дрібниці, нісенітниця, дурниці.
2. Відволікання малюка
Якщо батьки відволікають дитину їжею, телевізором та комп'ютерними іграми, дуже швидко виникає залежність.
3. Нечесність, обман стосовно дитини
При стресі навіюваність дитини зростає (логіка пригнічена), її легко обдурити. Якщо пізніше дитина зрозуміє, що ви з нею були нечесні, вона втратить до вас довіру. І повернути його буде дуже складно.
Що робити батькам, аби допомогти дитині?
Завдання батька полягає в тому, щоб допомогти дитині сформувати таку модель поведінки, щоб знову повернутися до стану комфорту, або знову повернути комфорт для дитини. У будь-якому випадку важливо розширити картину світу малюка і показати йому, що «так буває», адже все, що відбувається, може бути для нього страшно, оскільки незнайоме.
1. Розділіть переживання малюка
У жодному разі не кажіть йому, що все, що він відчуває – дурниці. Позбудьтеся таких фраз, як: «Та все це нісенітниця, забудь», «Знайшов, про що переживати…», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограй…». Навіть якщо дитина вас послухалася, це зовсім не означає, що їй полегшало. Краще казати так: «Ярозумію, що ти боїшся ...», «Я бачу, що ти сумуєш, я тебе розумію», «Тобі прикро, я знаю».
2. Визначте, чому малюк переживає
Найкраще, звісно, поговоривши з ним. Але іноді, звичайно, потрібна допомога вихователя, шкільного вчителя чи вам самим слід подумати, що у вашому житті могло зачепити малюка. Якщо дитина мовчить, запропонуйте їй варіанти: «Ти переживаєш, бо…?», «Тобі прикро, що…?».
3. Поясніть дитині чесно, що відбувається
Часто стрес викликаний (або посилюється) тим, що дитина не має інформації, чому все змінилося або чому певні люди поводяться певним чином.
Пояснити незрозуміле можна, наприклад, так:
- "Тато перестав грати з тобою вечорами, тому що він захворів і йому важко, а не тому, що він тебе менше любить"; - «У нову школу ми тебе перевели тому, що тато отримав нову роботу, а тепер ми зможемо купити нову машину і разом їздитимемо до лісу. І це нормально, що діти з тобою поки не розмовляють, так завжди відбувається, адже вони поки що побоюються, бо ти новачок. Вони звикнуть, і все минеться, у мене теж так було»; - «Собака гавкає, бо вона так розмовляє. Вона тебе не знає, тому боїться, що ти зробиш їй боляче, і намагається налякати тебе. Насправді вона не збирається тебе кусати».
На такому поясненні малюкові буде простіше збудувати нову систему поведінки. Тепер, проходячи повз собаку, спочатку він боятиметься, але пояснюватиме собі, що боятися не треба, адже він не хоче його кусати. А потім він звикне, і нове пояснення заступить його страх, і стрес буде перебореним.
4. Допоможіть дитині сформувати нову поведінку
Наприклад, підійти у школі до дітей та запитати, чому вони з ним не грають (і від цього ви вже разом будетевідштовхуватись), або разом (!) кілька разів погодувати собаку, запропонуйте дитині підійти до тата і почитати книжку, сидячи у нього на колінах.
При стресі також бажано мінімізувати поточні переживання дитини, оскільки на освоєння нової поведінки піде час, а переживання якийсь час все одно залишаться.
Разом з дитиною (дошкільного віку) добре програти стресову ситуацію з добрим кінцем. Таким чином, ви навчаєте дитину моделі поведінки в подібній ситуації. Дуже добрий ефект зняття стресу досягається через різні творчі заняття. Створюючи новий образ, дитина почувається творцем, це підвищує впевненість у собі.
Зверніть увагу також на фізичні навантаження. При них знімається напруга та виділяється так званий «гормон радості». А якщо ще врахувати, що у дитини мозкові структури постійно формуються та дозрівають, і для цього потрібно набагато більше кисню, ніж дорослим, то без прогулянок та спорту взагалі не обійтись.
Експерт для позбавлення негативних емоцій пропонує завести вдома мішечок для крику, влаштувати битву подушками або пускати мильні бульбашки. А може, включити улюблену музику та танцювати всією родиною? Це буде корисно і дорослим, і малечі.