Колонка команди ставлять на внутрішні ресурси, Національна хокейна ліга
Сергій Демидов про ще один тренд, заданий торішнім "Піттсбургом"
Команди НХЛ стали менше боятися робити тренерські перестановки протягом сезону і успішно роблять ставку на внутрішні ресурси. Старший кореспондент NHL.com/uk Сергій Демідов про ще один тренд, який задав торішній чемпіонський "Піттсбург".
"Піттсбург" зразка минулого сезону – унікальна команда. Я б навіть сказав – явище. "Пінгвінз" виграли Кубок Стенлі настільки впевнено та ефектно, що, самі того не бажаючи, породили у НХЛ кілька трендів. Десь – міфічні, десь – цілком реальні, але загалом ця команда стала прикладом того, як може вишиковуватися переможний колектив. Звісно, єдиного чемпіонського рецепту немає. Та його і неможливо винайти в такому виді спорту, що швидко змінюється і розвивається. Але один із сценаріїв того, як можна вигравати, "Піттсбург" продемонстрував.
І що найголовніше, рецепт не виглядає чимось із високої кухні. За грамотного підходу професійний генеральний менеджер команди НХЛ може його повторити. Так, тут треба винести за дужки такий важливий інгредієнт, як наявність у складі двох суперцентрфорвардів Сідні Кросбі та Євгена Малкіна. Але на те це і модель, щоб деякі частини можна було заміняти іншими.
За рахунок чого взагалі досяг успіху "Піттсбург"? Швидкісна гра, чотири ланки, що приносять користь, хороший, нехай і молодий, воротар. Але про це було сказано вже багато. Сьогодні хочеться звернути увагу ще на один чинник – тренерський. Майк Салліван, який прийшов на зміну Майку Джонстону, сформував ще один тренд, який яскраво спостерігається цього сезону.
Що зробив "Піттсбург". Він не став шукати фахівця на стороні, а зробив вибір на користьСаллівана, який тренував команду Американської хокейної ліги "Вілкс-Беррі/Скрентон". Подібна практика в НХЛ останніми роками взагалі була не надто поширена. Так, були поодинокі схожі випадки, але вони, як правило, були тимчасовими рішеннями. Так, досить часто до НХЛ приходили тренери з АХЛ. Але щоб зі своєї системи і так успішно - таке відбувається нечасто. Салліван залучив до основного складу таких хлопців, як Конор Ширі, Браян Раст, Том Кюнакль, зробив ставку на добре йому знайомого воротаря Метта Мюррея, і ці хлопці зробили величезний внесок у завоювання Кубка Стенлі.
І подивіться, що ми бачимо цього сезону. У НХЛ відбулося вже п'ять тренерських відставок: у "Нью-Йорк Айлендерс", "Бостоні", "Сент-Луїсі", "Флориді" та "Монреалі". І у перших чотирьох випадках команди очолили фахівці із системи клубів. Тренером "Айлендерса" став колишній помічник Джека Капуано Дуг Уейт і команда при ньому "побігла", досягнувши вже зони плей-офф. "Флориду" очолив Том Роу і "Пентерз" після невдалого відрізка набрали хід, вперше в історії виграли серію з п'яти гостьових матчів і борються за плей-офф. У "Бостоні" Клода Жюльєна змінив Брюс Кессіді, який протягом восьми років тренував фарм-клуб "Брюїнз" в АХЛ. І "Бостон" теж заграв! "Сент-Луїс" не побоявся і звільнив метра Кена Хічкока, поставивши жирну ляпку на останньому тренерському сезоні в його кар'єрі. І теж не помилився - "Блюз" подолали кризу і піднялися на третє місце Центрального дивізіону.
Єдиним клубом, де зміна тренера не справила моментального ефекту, став "Монреаль", куди разом Мішеля Терр'єна прийшов Жюльєн. Так, він уже раніше працював з "Канадієнс", але було це давно і в системі клубу останніми роками він не варився.
Ось вам і заданий Салліваном тренд.
Команди, по-перше, сталименше боятися ухвалювати кадрові рішення. І, по-друге, робити ставку на внутрішні резерви.
Так, зрозуміло, що у випадку з Жюльєном висновки робити зарано. Але не про нього ця розмова. Розмова про те, що керівництво клубів побачило реальну користь від того, що на чолі команд постають люди, які добре знають систему роботи і не потребують часу на адаптацію. І це більш ніж логічно. Новій людині потрібно набагато більше часу, щоб познайомитись із гравцями основної команди, АХЛ, молоддю, вибудувати відповідні стосунки. У міжсезоння це ще можливо, але серед насиченого сезону НХЛ, який летить на шаленій швидкості, ця ставка є дуже ризикованою.
Звичайно, поки це тільки спостереження і не виключено, що той же Жюльєн найближчим часом почне вигравати, зробивши з "Монреалем" щось велике та прекрасне. І, звичайно, судити треба буде за підсумками плей-офф, де і виявиться справжній ефект від зміни тренерів. Але того факту, що приклад "Піттсбурга" минулого сезону виявився заразним у всіх відносинах, скасувати не можна.
Керівництво клубів стало більш нетерплячим, побачивши наданий минулого сезону Салліваном ефект, і поменшало боятися йти на перестановки. І в короткостроковій перспективі ми бачимо, що подібні спостереження можуть виявитися чимось більшим, що просто теорією.