Краснопілля, Краснопільський район
Район розташований у південно-східній частині Сумської області у лісостеповій зоні. Межує на сході з Суджанським та Білівським районами Курської та Краснояруської та Грайворонської Білгородської областей Укаїни, на півдні – з Великописарівським районом, на заході з Тростянецьким районом, на півночі – з Сумським районом
Населених пунктів 59, їх: селищ міського типу – 2; сільських населених пунктів – 57;
Загальна площа – 1,3 тис. кв. км.
Районний центр – смт Краснопілля. Селище міського типу. Розташований у долинах річок Сировотка, Закобилля та Тонкая, за 40 км від обласного центру.
Населення району станом на 01.01.07 року становить 31,2 тис. чол., у тому числі: сільське – 20,6 тис. чол., міське – 10,6 тис. чол.
На території району функціонує 31 загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, професійно-технічне училище, яке готує механізаторів, будівельників, кухарів, працює 27 дитячих садків.
У 1933-1934 pp. Краснопільську районну газету редагував драматург та літературознавець З.П. Мороз. Часто до села приїжджав Н.X. Онацький, який проводив тут археологічні розкопки та вивчав краснопільську кераміку.
У роки Другої світової війни на Краснопільщині діяв партизанський загін під керівництвом В.А.Литвиненка та Г.Г.Гончаренка. У Краснопіллі народилися адмірал Г.П.Кондратьєв, художник-графік О.П.Тарасенко, важкоатлет, чемпіон XVIII і XIXОлімпійські ігри Л.І.Жаботинський.
Історія Краснопілля
Виникнення Краснопілля пов'язане із будівництвом Білгородської оборонної лінії, призначеної для захисту південних кордонів української держави від нападів татар. Близько 1640 р. збудували острог – укріплення Краснопілля. Будували його та несли сторожову службу українські служиві люди. На території сучасного Краснопілля люди почали селитися значно раніше, про це свідчать виявлені поселення бронзового та раннього залізного віку. Починаючи з 1651 р. поселення швидко росло – сюди переселилося багато селян та козаків із Правобережної України. При несенні полкової та містової служби їм надавалося право займати вільні землі та без податку володіти ними. Із припливом українського населення у Краснопіллі утверджувалися принципи козацького самоврядування.
Наприкінці 50-х років XVII ст. Краснопілля стає сотенним містечком Сумського слобідського полку. Військові та адміністративні справи у сотні вела сотенна старшина. Воєвода керував українським населенням та відав військово-службовими справами фортеці. Розташоване поблизу відомого шляху Сагайдачного, який вів углиб Укаїни новими дорогами, які з'єднали Суми з Білгородом і Харковом, Краснопілля згодом набувало більшого оборонно-рубежного значення. Вже 1673 р. тут мешкало 1136 чол., а сама фортеця була значним укріпленням. Довжина стін становила 3294 сажні, над стінами здіймалися 2 вежі з воротами та 12 глухих веж, на випадок облоги існував таємний хід до річки Тонкая. У розпорядженні козаків були 3 пищали із запасом ядер. За 9 років Краснопілля майже повністю перебудували.
Неодноразово Краснопілля зазнавало ворожих нападів. У 1659 р. татари пограбували та забрали в полон багато людей із Краснопільської сотні.Нападали вони і в 1663 р. і в 1668 р. Про відвагу та запопадливість захисників фортеці свідчать насипні кургани. Дехто з них уцілів до наших днів. У складі Сумського полку козаки брали участь у битві під Чигирином у 1677 р. та у 1678 р., у Кримських походах князя Голіцина у 1687 р. та у 1689 р., воювали зі шведами.
Оборонне значення Краснопілля падає у першій чверті XVIII ст. у зв'язку із перенесенням кордонів української держави далеко на південь. З містечка вибуває український воєвода, припиняється догляд за укріпленням. У 1718 р. у ньому не було ні війська, ні артилерії. Після реорганізації Слобідських полків Краснопілля стало слобідкою, пізніше – волосним центром, з 20-х років XX ст. – центром району.
Основним заняттям місцевих жителів стає землеробство, щонайменше – скотарство, винокуріння. Переселенці із Задніпрянщини принесли сюди знання різних галузей народної творчості. Тут виник один із центрів кахельного виробництва на Слобожанщині. Великими землевласниками на Краснопільщині були Андрій та Герасим Кондратьєва, Василь Янпольський, Є.К.Петерс, К. та Ф. Вейссе.