Кризи непу та їх політичні наслідки - Політична історія України Бібліотека українців
Кризи непу та їх політичні наслідки
Навесні 1923 р. економічна ситуація в країні загострилася. Почалися проблеми зі збутом промислової продукції, особливо тієї, що призначалася селянам. Головною ознакою кризи стала невідповідність між цими інами на промислову та сільськогосподарську продукцію. На той час сільське господарство було відновлено на 70% порівняно з 1913 р., а промисловість – на 39%. До цього додалися помилки в промисловому будівництві та кредитній політиці. Невідповідність між темпами розвитку окремих галузей, управлінські прорахунки призвели до підвищення цін на промислову та зниження цін на сільськогосподарську продукцію.
Крім того, селянство, яке вперше отримало можливість сплачувати податок не лише у натуральній, а у грошовій формі, несподівано для хлібозаготівельних організацій обрало останню. Щоб отримати гроші для сплати податку, селяни восени викинули на ринок дуже значну кількість хліба. Ціни на нього різко знизилися внаслідок "ножиці цін" на сільськогосподарські та промислові товари розійшлися настільки, що зробили для селян невигідною купівлю промислової та продаж сільськогосподарської продукціїції.
Проблеми зі збутом промтоварів зумовили дефіцит оборотних коштів, що спровокувало збільшення випуску знецінених грошей та, відповідно, поглиблення кризи. У такій ситуації навіть дуже потрібні промислові і товари ніхто не купував через їхню високу ціну. Криза збуту, деформувавши торгівлю, зумовила зменшення надходження грошей у промисловість, через що на багатьох підприємствах навіть не виплачували зарплатню ату. У зв'язку з цим нерідко робітники організовували страйки. Для пом'якшення кризи передбачалося вжити заходів щодо зниження собівартостіпродукції за рахунок зменшення накладних витрат, сприяння завантаженню підприємств, підвищенню продуктивності праці, удосконаленню політики ці цін.
Криза продемонструвала, що проблеми, що виникають у процесі здійснення непу, уряд намагався вирішити за рахунок селянства, а це призводило до напруги в усьому суспільстві необхідні висновки. Цього не було зроблено і, як наслідок, у 1925 р. виникла нова криза, щоправда меншого масштабу. Знову виникли труднощі в хлібозаготівлях, оскільки планові органи не врахували, що після попереднього неврожайного року селянство в поточний урожайний рік значну частину хліба відклало "про запас". Це призвело до скорочення експорту хліба, недоотримання валюти, а отже, і до зменшення імпорту обладнання. Було допущено помилок у кредитуванні, що призвело спочатку до необґрунтованого розширення виробництва та капітального будівництва. В результаті дефіциту коштів будівництво заморожувалося, зростало явне і при кается приховане безробіття попереднє зростання чисельності робітників призвело до збільшення сум виплат заробітної плати, зростання платоспроможності і, відповідно, попиту на продукти, зростання цін на них селя не почали отримувати за свою продукцію більше грошей, у руках зосереджувалися значні суми. Коштів у населення побільшало, а товарів не вистачало, оскільки темпи зростання виробництва відставали від темпів зростання грошових доходів населення. Загострився "товарний голодний голод".
Уряд вдався до "заморожування" недобудованих об'єктів, скорочення імпорту, підвищення непрямих податків. У 1925 р було введено державну торгівлю горілкою, що збільшило надходження до держбюджету. Внаслідок цих заходів господарської рівновагу вдалося відновити, але проблеми залишалися, головназ них – дефіцит коштів для розвитку економіки.