Ле Іван, Багатодум
Хотів було й кобзу захопити… — простодушно озвався хлопчик.
Кумарики, кумчики,Жаліть мені тутички,Щоб щеки мі горили,Най ми хлопці душу грили!
Полон — ганьба, неволя!
— За що зв'язали мене, голомозі!
Тривожні вісті блискавкою мчали країною, наповнюючи серце смутком і скорботою.
Хто не знав в Україні Петра Сагайдачного, не чув про його політичні та військові інтриги! Козаки та посполиті по-різному називали його. «Наш гетьман Петро Конашевич», — говорили старшини реєстрового козацтва та члени їхніх родин. Самі ж реєстрові козаки називали його паном гетьманом, а запорожці Сагайдаком.
— Ще один Кисіль якийсь поїхав, — сказав жовнір.
Життя козацьких військ, що стояли під Хотином, було напружене, як натягнута до краю струна.
Іван Леонтійович Ле (справжнє прізвище - Мийся) (1895-1978), український радянський письменник. Член РКП(б) із 1922 року.
За порадою М. Горького письменник став створювати семитомну серію історичних романів «Україна», куди увійшли роман «Наливайко» (1940), епопея «Богдан Хмельницький» (1957—1965).
Протягом багатьох років Іван Ле, будучи членом президії СП УРСР, вів велику громадську роботу.
Нагороди і премії
Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1967) - за роман-епопею "Богдан Хмельницький" (1957-1965) - орден Леніна - орден Червоного Прапора - орден Трудового Червоного Прапора (1939) — орден Вітчизняної війни I ступеня — орден Вітчизняної війни II ступеня — орден Червоної Зірки — ще три ордени та медалі